49. Новий етап

Я подумала, що про свій рід треба буде теж спитати у Каена. Може, йому щось відомо про те, хто з моїх предків володів таким даром, як у мене?  Але зараз нам потрібно було піти здати наші кулони та дізнатися про наступний етап турніру. 

Коли ми зайшли до приміщення академії, то побачили Рунара, що якраз виходив з викладацької. 

— Що вам сказав професор? — запитала його Азура. 

— Нам зробили попередження. Ще два таких — і ми можемо вилетіти з академії. Бійки дозволені тільки в межах випробувань і турніру, — він зітхнув. 

— Треба бути обережними, — я зітхнула. — Але чому твій брат тебе провокує, ти ж наче говорив, що в дитинстві ви добре ладнали?А зараз щось змінилося? Він хоче, щоб тебе вигнали з академії?

— У мене довго не відкривався дар, — Рунар якось сумно поглянув на нас. — Поки дар не відкривався, брат був моїм героєм, я захоплювався ним. А потім, коли мені виповнилось аж тринадцять, а йому було пʼятнадцять, він вперше поїхав у табір, бо батьки змусили, і у мене раптом проявилась магія. Вона була дуже слабкою порівняно з братовою, але все ж вона в мене проявилась.

— Він хотів, щоб вона не проявлялась? Щоб він отримав спадок? — здогадалась я. — Але ж він і так його отримає, бо його магія сильніша…

— Ну, бачиш, він біситься страшенно через те, що я в Трисвіті. Думав, я не здам вступний тест. Сподівався на це. Потім сподівався, що мене ще на початку навчання виженуть. Він же вступив по листу-запрошенню, з рекомендації. На відміну від мене. 

— Я теж поступила по рекомендації, хоч і не мала активного дару, — сказала Азура. — Просто тому що я єдина дитина сильного роду. 

 — Ех, чому не можна просто вчитися, без усіх тих змагань, — я зітхнула.  — Добре, підемо здамо свої кулони?

— Так, ходімо, — кивнув Рунар. — Цікаво, що буде в наступному етапі і скільки нас лишилось… 

Поки ми  йшли в секретаріат, я подумала про те, що, виходить, теж вступила за листом-запрошенням. Але чи настільки сильний мій дар, як потрібно, чи я не розчарую Каена? А раптом наступне завдання турніру буде настільки складним, що я з ним не справлюсь?

Здавши свої кулони, ми пішли на заняття. І тут почули той самий жіночий голос із гучномовця, який оголошував підсумки попередніх етапів турніру і початок нового етапу:

“Увага всім! До наступного етапу турніру переходить двадцять п’ять учасників, яким вдалося зібрати цілі кулони….”

Далі пролунали імена переможців цього етапу, серед яких були і ми троє. Я затамувавши подих слухала умови нового етапу турніру…

"Отже, наступний етап буде вже чвертьфінальний! Далі пройде дванадцять учасників, майже половина, тож ваші шанси на перемогу майже пʼятдесят відсотків! Цього разу вам треба буде битися у двобої. Використовувати магію можна. Також ви маєте обрати собі секундантів і один з вчителів матиме бути суддею. Той, хто перемагає в двох боях з трьох, проходить далі. Але поки суперник не визнає, що програв, або не втратить свідомість, програш не зараховується. Пройдіть до зали тренувань і витягніть свого першого суперника. За три дні ви маєте провести три бої"

 — Я точно програю, — сказала я. — Може. не варто і пробувати?

— Хіба ти не можеш змоделювати собі найзручнішого суперника? — запитала Азура. — Типу, того, кого ти можеш перемогти. Це ж і є твоя сила. Справедливо буде, якщо ти її використаєш. Можеш взагалі написати, що перемагаєш!