45. "Давай те, що мала"

Ми домовилися влаштувати “полювання” на ту дівчину завтра, бо сьогодні вже залишалося небагато часу до відбою. Тому попрощалися з Рунаром і вирушили до свого гуртожитку. 

Але коли ми вже збиралися лягати спати, я раптом почула у своїй голові знайомий голос:

"Чуєш мене, білявочко? Бери ваші кулони і неси до мене. Я буду чекати біля гуртожитку силового факультету. Якщо не принесеш сама, не кажучи друзям, я захоплю свідомість твоєї подружки, запрошу в неї так само кулони, але також і щось витворю нею. Але це не буде дурня типу роздягань на публіці. У неї подвійний дар, який вона приховує, якщо хтось дізнається… Сама знаєш, що може трапитись."

Я відчула, як все всередині мене похололо. Ця дівчина дізналася про подвійний дар Азури, мабуть, це трапилося, коли вона вселилася в неї. В будь-якої миті може розповісти про це керівництву Академії. Що ж мені робити? Віддати кулони? Але вона навіть отримавши їх, може видати Азуру.

“А якщо ти отримаєш ці кулони, залишиш нас у спокої? “ — подумки запитала я. 

"Так, мені треба пройти в наступний етап. Якщо ви не пройдете, мені вже не буде сенсу шантажувати вас, чи щось таке. Ви вже не будете конкурентами," — відповіла вона.

Я подумала, що має бути якийсь вихід. Через те, що завдяки тим ментальним урокам і Каену я не давала їй пройти ментальний поріг і захопити мою свідомість, виходило, що ми спілкуємось в моїй свідомості завдяки її здібності проходити в чужу свідомість. 

Але Азуру вона тоді легко взяла під контроль. Я не можу дозволити їй взяти Азуру під контроль. Не тоді, коли ми все ще не розібрались з її силами… 

— Марісе, ти якась замислена, щось сталось? Сидиш і дивишся в стіну, це трохи лякає мене… — почула я голос Азури. — Ти лягаєш?

"Чекатиму опівночі, білявочко", — тут же почула голос силовички-не силовички я. І вона вийшла з моєї свідомості, бо я одразу відчула полегшення, ніби перестала нести щось важке. 

— Так, то я думаю про завтрашній день, вже лягаю,  — швидко сказала я. 

— Добре, — вона кивнула. — Не переживай щодо того завдання… Думаю, якщо що ми з Рунаром дамо наш повний кулон тобі і ти пройдеш далі. Він не буде проти. Ну, якщо в нас не вийде завтра все вирішити. 

— Я б хотіла, щоб ми всі разом пройшли, — відповіла я. — Може, так і буде. 

— Ти, як і завжди, ще та оптимістка. Але знаєш, я дуже рада, що ми з тобою зустрілися і подружилися, Марісе… Все, лягай. І забий на те змагання, буде як буде…

Я не стала сперечатись з Азурою. Подумала, що може дійсно мені і не треба це змагання. Головне, щоб Азуру не викрили. Мені не можна дозволити тій блондинці дізнатись більше про Азуру… Все інше не так важливо. 

— Я теж дуже рада, що ми зустрілися, — сказала я правду. Дійсно, турнір нічого не значить. Головне, що я буду з друзями і з Каеном. 

Азура заснула на диво швидко. Я дістала свій блокнот, в який останні рази записувала всі передбачення, і подумала, що хочу спробувати те саме програмування майбутнього, про яке казав Каен. 

Трохи хвилювалась, раптом в мене не вийде? Але Каен казав, що у мене потужна сила…

Я взяла ручку і написала: 

"Марісе піде на зустріч з суперницею, але та не зможе ніяк їй нашкодити. Вона взагалі все забуде. І віддасть мені всі половинки амулетів, які має."

Потім закрила блокнот, швидко вдягнулась і пішла на зустріч.

Не дуже вірила, що це взагалі спрацює… Певно, мені доведеться віддати амулети, але це все одно дрібниця порівняно з секретом Азури.

Коли я прийшла на вказане місце, то побачила там білявку, яку до того бачила лише в передбаченнях.

Вона виглядала дивно. Тримала амулети в руках і не рухалась, була ніби в трансі.

Я підійшла ближче і сказала:

— Давай те, що мала. 

Серце билось дуже швидко. Було трохи страшно, що щось зараз трапиться, що може це якась засідка. 

Але вона слухняно простягнула мені половинки кулонів. 

Я здивувалась, але забрала кулони. Потім сховала їх до кишені.

— Ну, тоді я піду… — сказала і почала відступати назад, продовжуючи дивитись на магічку. 

 — Іди, — сказала вона, все так само загальмовано.

Я кивнула і продовжила відступати спиною, а коли відійшла достатньо далеко, то розвернулась і вже побігла до свого корпусу. 

Я ще не знала, що зробила щойно… І не знала, до яких наслідків це призведе…