41. "Його сила під замком..."

— Ну, що він сказав? — запитала Азура. — Злився на нас, що ми влаштували гармидер у його залі для тренувань?

— Та ні, все нормально, — сказала я. — Не злився. 

Думками я була далеко звідси, думала про те, що скажу батькам, адже інформація про те, що я вчуся в магічній академії точно буде недоречною. Та й вони не повірять…

— А у вас щось було? — вона хитро усміхнулась. — Бо ж ми з Рунаром вже цілувались… Правда, я цього навіть не памʼятаю… — вона зітхнула. 

— То можете знову спробувати, — я усміхнулась. Не хотілося розповідати про наш із Каеном поцілунок, це було надто особисте. 

— Ну ми ж навіть не зустрічаємось, яке знову…. — пробурмотіла Азура. — Може, він просто щоб врятувати мене поцілував, а насправді нічого такого не відчуває.

— Відчуває, він сам мені казав, — я трохи покривила душею, бо прямо так Рунар не говорив, але ж я бачила, як він дивиться на Азуру. Він точно був у неї закоханий!

— Що він сказав? — вона почервоніла. 

— Що ти важлива для нього, — сказала я. — Що він хоче з тобою зустрічатися. 

— Прямо зустрічатися? Але ж… — вона закусила губу. — З урахуванням, хто я… Йому не варто зустрічатися з такою, як я. Це небезпечно. Якщо вони дізнаються, що ви з Рунаром все знали і не доклали… І Рунар і ти можете понести покарання. 

— Якщо ти навчишся контролювати свій дар, ніхто нічого не дізнається, — переконано сказала я. — Просто треба тренуватися. І це заклинання Рунара допоможе. 

— Коли він поруч, я відчуваю це навіть в тій формі, — зізналась Азура. 

— У вас все буде добре, — я обняла її. — Он твоя мама теж має такі здібності, і нічого, просто вона вміє це приховувати. 

— Ти не розумієш… Вона одружилась з перевертнем, щоб посилити моє тіло. Наші здібності, скоріш за все, на різному рівні. Саме потенціал сили… Чим менше сили, тим легше її контролювати. 

—  Тобі треба бути обережною, — сказала я, дивлячись їй в очі. — Якщо хтось дізнається, інші люди можуть захотіти використати тебе в якихось своїх цілях

— Так, я розумію… — вона кивнула. — Для початку треба навчитись контролю. 

***

Тут до нас підійшов Рунар. Він виглядав дещо схвильованим. 

— Підемо сьогодні знову тренуватися? — запитала я в нього. 

— Все залежить від самопочуття Азури, — відповів він і поглянув на Азуру. Тільки зараз я помітила, що він був якийсь блідий. 

— А як твоє самопочуття? — Азура поглянула на нього. — Ти ж ділишся зі мною своєю силою…

— Все добре, — він кивнув. — От тільки щойно з братом зіштовхнувся. Він, як завжди, був зверхнім, ще й штовхнув мене, — Рунар зітхнув. — А в дитинстві ми нормально спілкувалися… 

— Може, це все через спадщину, — припустила я. 

— Але все і так йому піде… Чому йому злитись на мене? — не зрозумів Рунар. — За правилами родини спадщина йде сильнішому магу. У нас очевидно він сильніший. 

— Може, він боїться, що в Академії ти навчишся, як бути сильнішим? — припустила Азура. 

— Але він теж тут навчається, — Рунар похитав головою. — Це нелогічно. 

Цієї миті я відчула свербіння в пальцях і зрозуміла, що прийшло чергове передбачення…

"Я скажу одним рядком:

Його сила під замком…"

— Що там, Марісе? — запитала Азура, зазираючи в блокнот мені через плече.

— Мені здається, що це передбачення стосується тебе, Рунаре, — я простягнула йому блокнот. 

— Чому? Чому ти думаєш, що це про мене? Я ж користуюсь силою набагато краще, ніж Азура, ніж ти… — здивувався він. 

— Ну, якби йшлося про нас, то було б “її сила”, — хмикнула Азура. 

— Теж правда, — замислено сказав Рунар. — Але все одно не дуже логічно, бо я дійсно легко користуюсь силою… Так, вона в мене не така потужна, і все ж… Може, це ще про когось, з ким ти спілкуєшся? Про професора? 

— Хм, — про такий варіант я й не подумала. — Мені треба зайти до професора Каена, щоб зв’язатися з батьками, тож покажу йому це передбачення і спитаю, що він про це думає…