38. Пошуки виходу

Я йшла до бібліотеки швидко, але мені знову здалося, що за мною ніби спостерігають. Відчуття здались дуже знайомими, чи означало це, що за мною стежила та сама силовичка? 

Відповіді я не знала, але в будь-якому разі поспішала до друзів. 

Коли прийшла до них, побачила, що Рунар і Азура сидять в дальній стороні зали з якимись книгами і щось жваво обговорюють. А може, навіть сперечаються… 

— О, Марісе! — сказав Рунар, щойно я підійшла. — Ти маєш розсудити нас! Я знайшов захисне закляття, яке точно зможу використати на Азурі, бо воно підходить моєму типу сили! Але вона не хоче, щоб я це робив!

— Там написано, що це буде постійно витягувати з нього магію, якщо він хоче, щоб щит стояв весь час, — насупилась Азура. — Але він вважає, що якщо його магія буде зі мною, я не зможу втратити контроль. Але якщо я весь час буду витягувати з нього магію, це може бути небезпечно!

— А може, є ще якийсь спосіб? — запитала я. — В принципі, цей теж підходить, але Рунаре, тобі теж треба захист, бо за тобою можуть так само полювати, як і за нами.

— Ви обидві не розумієте, наскільки важливо нам зараз те, щоб Азура себе не видала… Цей турнір в порівнянні з небезпекою розкриття нічого не вартий, — вперто сказав Рунар. 

— Професор Каен сказав, що нам потрібно тренуватися, — зауважила я. — Тоді Азура зможе краще керувати своїм даром…

— Ну, проти тренувань я нічого не маю, — кивнув Рунар. — Мені теж треба тренуватись. Не знаю, як швидко вийде накласти це захисне закляття, воно рівнем вище за те, що я звик робити… 

 — Я впевнена, що ти все зможеш, — підбадьорила його я. — Адже це не просто так, а заради Азури!

— Я б не хотіла, щоб ти робив щось таке, що буде весь час витягувати твої сили, — нарешті подала голос Азура. 

— Мені цікаво спробувати, — поглянув на неї Рунар. — Зрештою, все колись робиться вперше, а якщо тупцяти на одному місці, то ніколи нічого не досягнеш.

На цьому ми і домовились. Рунар переписав закляття в свій зошит і ми вийшли з бібліотеки.

— Коли нам краще піти до тієї зали? І як себе не видати? — запитав він у мене тихо, коли повз нас вже пройшла групка студентів і ми знову залишились самі в коридорі. — У мене є одне нескладне закляття-щит переломлення світла. Але цей щит дуже крихкий. Якщо з чимось зіштовхнутись, або якщо хтось застосує на нас навіть легку магію фізичного впливу, щит одразу спаде і нас буде видно. 

 — Професор Каен сказав, що ми маємо ходити туди вночі, думаю, ми не ризикуватимемо в той час з кимось зіштовхнутися… хіба що хтось спеціально вистежуватиме нас, — сказала я. 

— Тоді треба буде, щоб я зайшов за вами повз вашу комендантку, бо ж буде вже відбій. Добре, давайте так і зробимо…

***

Коли ми вже були в нашому гуртожитку після вечері, Азура поглянула на мене:

— Марісе, я все ще не думаю, що це гарна ідея… З тим закляттям. Якщо Рунар буде весь час віддавати стільки енергії… Це може бути небезпечно не тільки через те, що він буде мати мало мани на використання щитів в бою. Магія в нашому тілі має певний баланс, а Рунар хоче цей баланс порушити і просто влити в мене свою магію, залишаючи себе практично без неї. Тому це закляття таке складне…

— А що ж нам робити, раптом ти дійсно не зможеш керувати своєю силою? Я не хочу, щоб тебе посадили за грати. І Рунар теж, ти дуже важлива для нього! 

— Не знаю, — вона опустила голову. — Хоча, може у нього просто не вийде, і тоді ця проблема відпаде сама собою. Я маю сама навчитись контролювати це, тільки тоді у вас обох не буде проблем, — вона знов поглянула на мене. — Сьогодні в тій залі я спробую контролювати себе. Я буду дуже старатись…