33. Нове передбачення не змусило себе чекати

Я зам’ялася, якось не спало на думку вигадати причину, через яку я була б відсутня в кімнаті у такий досить пізній час. Говорити правду було якось незручно, та все ж я вирішила донести до неї хоча б напівправду:

 — Говорила з професором Каеном стосовно твого дару. Він сказав, що якщо ти навчишся контролювати його і приховувати від інших, ти можеш залишитися в Академії. 

— Ти все розповіла йому? — вона здивувалась. — Ви ж самі казали, що нікому не можна говорити… А що як він завтра ж викличе конвой і мене заберуть? 

 — Він пообіцяв, що нічого не скаже. Але йому й не треба було все це вислуховувати. Коли я почала йому розповідати про твою проблему, виявилося, що він і так все знає. Ось, поглянь, — я показала їй ключ.  — Хочеш дізнатися, що це таке?

— Що? І чому це він і так все знає? — не зрозуміла Азура. — Він що, стежив за мною?!

 — Я думаю, професор Каен має дуже сильні магічні здібності. Йому варто лише глянути на людину — і він все про неї знатиме. А ключ він нам дав, щоб ми втрьох — ти, я і Рунар — могли тренуватися у його залі. 

— Ти впевнена, що це не якась пастка? — перепитала вона з сумнівом, але її голос вже був спокійнішим.

 — Навіщо йому робити для нас пастки? — зауважила я. — Досі він завжди допомагав…

— До речі, так, допомагав… Може, ти йому подобаєшся? — тут же запитала Азура.

 — Навряд, — я відчула, що червонію. Добре, що до умінь Азури не належало читання думок, бо я дуже яскраво пригадала, як він пригортає мене до себе і обіймає. — Просто він дуже добрий. От. 

— Ти, здається, почервоніла, Марісе! Значить, він тобі подобається! — одразу більш бадьорим тоном сказала вона. — Ну, ти у нас бачиш передбачення, тож певно, тобі не має сподобатись людина, яка може нашкодити…

***

— Давай краще подумаємо про те, як нам якнайшвидше дістати ще дві половинки кулона — для мене і Рунара, — промовила я. 

— Тобі треба спробувати отримати передбачення на всіх половинках, що у нас є. Твоя була заблокована, то може спробувати пари тих, які ми забрали, може, вони не були захищені магією? — запитала Азура.

— Я тоді взяла до рук одну половинку і побачила дівчину-силовичку, — згадала я. — Але потім ти втратила свідомість, і я про це видіння зовсім забула…

— Блін, силовики — сильні. А що з другою половинкою? — запитала Азура. — Може, спробуй подивитись і на власника другої. Що як там щось простіше, от би був хтось з нашого факультету… Він реально найслабший.

— Добре, — я дістала з кишені всі три половинки, які в мене були. — Це моя, це — та, яка показала мені білявку з силового факультету… Лишається ще ця без передбачення…

Я взяла половинку кулона до рук, заплющила очі… І мені не прийшла ніяка картинка, але я відчула, що в моїх долонях з’явилося свербіння. Я маю написати вірш…

Я швидко підбігла до столу, схопила аркуш паперу і ручку і почала писати:

"Не дивись на добрі маски

Бо на вас чекає пастка…"

—  Марісе, що там? — запитала Азура.

— Що б це могло значити? — я простягнула їй аркуш з передбаченням. Маски, це що, в нашому театрі шукати вланика кулону?

— Може, хтось спробує заманити нас? Прикинутись союзником, а насправді… Хоча, ми ж не спілкуємось зі сторонніми зараз. Тільки ти, я і Рунар. 

— Треба бути обережними, якщо хтось проявить до нас доброту… Але де шукати кулон, я так і не зрозуміла…

— Можливо, ми знову відберемо якусь пару у нападників? Або треба шукати ту білявку, почати з неї… Треба порадитись з Рунаром…