29. "Коли таємницю знають більше, ніж двоє..."

Я дуже хвилювалася за Рунара, але не могла зараз залишити Азуру саму, щоб допомогти йому. Раптом подрузі буде потрібна моя допомога?

Я сиділа біля її ліжка, дивилася, як вона спить, і думала про всі ці різновиди магії, про те, як багато я не знаю, і що мені з цим усім робити…

Раптом Азура прокинулась і поглянула на мене. 

 — Що зі мною сталося? — запитала вона. — Я втратила свідомість? Чорт, нічого не пам’ятаю! 

 — Азуро, ти знаєш, що таке магія елементалів? — запитала я. 

— Ну, повітрулі — це, можна сказати, раса напівелементалів, тож так, знаю, — вона кивнула. — А що? 

 — Рунар сказав, що в тебе дуже сильно проявилася ця магія, і ти маєш поговорити з батьками про це. Можливо, тобі доведеться піти з Академії, — на цих словах я зітхнула. 

— Ні… Не може цього бути! — заявила вона. — Він щось плутає! Магія елементалів практично вимерла! Це практично неможливо! Тим паче у мене, напівкровки… Для пробудження магії елементалів має бути дуже міцна фізична оболонка, як от… Стоп, — вона раптом замовкла. 

 — Що таке? — насторожено запитала я. — Що ти хотіла сказати?

— Я не хочу про це думати… Але воно само прийшло в голову… Міцна фізична оболонка, як у перевертнів, як у мого батька. Але тоді виходить, що мої батьки… — вона знову замовкла, але потім продовжила. — Це незаконно, якщо мати приховала, що вона елементалка, а не повітруля.

 — І що тепер буде? — я відчула, що на мої очі навертаються сльози. Раптом Азуру посадять до в’язниці або ще щось подібне?

— Мене можуть схопити… Я — порушення правил, — шоковано сказала Азура. — Таким, як я, заборонено народжуватись…

 — Не кажи такого, — я обійняла її. — Ти дуже хороша! Твою силу можна повернути на благо! Хочеш, я поговорю з професором Каеном про це?

— Не можна нікому казати… Професор зобовʼязаний буде розповісти про все директору, вони підписують папери… — Азурі на очі навернулись сльози. — Мене, скоріш за все, схоплять. Якщо ті хлопці розкажуть щось, якщо я себе видала… Магія повітруль, авжеж ,схожа на магію елементалістів, але рівень різний… 

 — Я знайду їх і попрошу нічого не розповідати. Віддам свою половинку кулону і ту, що я забрала, за мовчання. Ти тільки не плач, добре? — я зазирнула їй в очі. — Ми щось придумаємо…

— Мої батьки точно все знали… Вони спеціально це зробили… Чим більше думаю про це, тим більше все стає на свої місця… — вона зітхнула. 

 — Що зробили спеціально? — не зрозуміла я. 

— Мене… Вони зробили мене не через якесь кохання. Вони зробили зброю, Марісе, — вона зазирнула мені в очі.

 — Тоді… тобі не можна говорити про це з батьками, — дійшло до мене. — Що твоя сила вже активна…

— Тепер мені немає куди піти. Якщо скажу батькам, вони зроблять з мене ту свою зброю. Якщо дізнаються викладачі — мене здадуть варті і посадять під замок… Краще б у мене так і не було ніяких сил… — вона схлипнула. 

 — Думаю, тобі і далі треба прикидатися, що ти не маєш сил, — сказала я. — А самій тренуватися контролювати свої вміння. І коли навчишся, ніхто вже не зможе обмежувати тебе чи якось використовувати! 

— Ти думаєш, це так просто? Елементалістів недарма часто тримають під замком. Контролювати це треба вчитись з народження… Я можу знову втратити контроль, і хто тоді мене зупинить? — вона подивилась на мене. 

— Треба вчитися не втрачати контроль, — заявила я. — Рунап тобі допоможе, він же цього разу допоміг…

— А раптом нас хтось побачить? Раптом ці хлопці розкажуть… Ні, можливо, вони не в курсі нюансів різниці, але якщо вони розкажуть комусь, хто в цьому розбирається, той одразу зрозуміє… 

— Вони нічого не розкажуть, я з ними поговорю, — твердо сказала я. 

— Коли таємницю знає більше, ніж двоє, скоріш за все про неї дізнаються всі, Марісе…