28. "Вона може когось вбити"

 — В неї довго не проявлялися її вміння, вона боялася, що не проявляться взагалі, — я поглянула на Азуру, що досі лежала непорушно з заплющеними очима. — З нею все гаразд? Може, потрібно  віднести її до медпункту?

— Краще нікому про це не казати, її і заперти можуть, елементалістів часто запирають, якщо вони не контролюють сили, і інколи навіть коли контролюють, це рідкісна магія. Вона має спочатку порадитись з родичами. Правда, ті хлопці можуть поскаржитись. Але ми з тобою були свідками, тож можемо щось придумати, — сказав Рунар.

 — Так, скажемо, що нічого такого не було, їм привиділось… Та, думаю, вони й не захочуть розповідати про це, щоб з них не сміялися, що вони втратили свої кулони. О, до речі…

Я дістала з кишені половинку кулону, який забрала у нападника:

 — Що з нею робити? У нас тепер є дві половинки, але вони різні…

— Тепер ти можеш спробувати знайти їхні половинки даром, — сказав Рунар. — Вони можуть бути не заблоковані, як твоя. Тоді ми знайдемо ще два кулони: для тебе і для мене. А мій дамо Азурі.

 — Добре, — я кивнула і не довго думаючи, затиснула в долоні одну половинку. 

Так само, як і минулого разу, мені одразу прийшло видіння. Цього разу я побачила обличчя дівчини.

Але раптом вона поглянула прямо на мене і ніби штовхнула. Тоді видіння і закінчилось.

 — Я бачила дівчину, —  швидко промовила я. — Біляву, з блакитними очима. І на щоці у неї невеличкий шрам. 

— Що вона робила? В якій кімнаті була? Там були кольори факультету? — запитав Рунар. — Ходімо, я віднесу Азуру до вашої кімнати, їй треба відпочити.

 — Був червоний колір, може, вона силовик? — припустила я.

У цей час Азура поворушилася і розплющила очі. 

— Де я? — сонним голосом запитала вона. 

— Ти втратила свідомість, бо втратила багато енергії, — сказав їй Рунар мʼяко. — Не напружуйся, я зараз віднесу тебе до твоєї кімнати. 

 — Добре, — вона усміхнулася йому і знову заплющила очі. Я відчула полегшення від того, що з нею все гаразд. 

Ми пройшли до нашого крила, добре, що не зустріли жодного викладача. Але пара студентів таки побачили нас. Ну, ніби їм було не до того, щоб стежити за нами. Бо Азура і Рунар виглядали просто як парочка. 

Коли Рунар вклав її на ліжко в нашій кімнаті, то звернувся до мене:

— Марісе, скажи їй, щойно прокинеться, що вона має терміново поговорити з батьками щодо її магії. Це не просто магія повітрулі. Це елементальна магія, магія стихії повітря, якою володіють дуже рідко. 

 — Її заберуть з академії? — я зітхнула, було сумно від думки, що ми можемо більше ніколи не побачитись з Азурою. 

— Можливо, її батьки дійсно вирішать, що так буде краще, — Рунар теж зітхнув. — Принаймні, поки вона не отримає акредитацію елементаліста. Інакше її зовсім можуть посадити під арешт. Така магія дуже небезпечна, коли не під контролем носія.

 — Але ж наші викладачі можуть навчити її контролювати свої здібності…Професор Каен, я можу з ним поговорити…

— Ти не розумієш, Марісе. Вона може когось вбити… Ти сама бачила, що трапилось сьогодні. Диво, що ми змогли зупинити її. Я не хочу, щоб Азура стала вбивцею. 

 — Так, звісно, ти маєш рацію, — я зітхнула. — Скажу їй, щоб вона поговорила з батьками…

— Проконтролюй, щоб вона сказала їм. Не слухай, якщо вона скаже, що без цього можна обійтись, добре?

— Добре, проконтролюю. А ти що будеш зараз робити? Підеш до тієї дівчини?  

— Так, мені треба отримати третій кулон для нашої команди. Я теж хочу пройти далі. Хоча насправді не знаю, чи варто Азурі брати участь в турнірі…