24. І знову халепа...

Ми з Азурою вийшли від кураторки з нашими половинками кулону і пішли в сторону виходу до теплиць, сьогодні у нас якраз мала бути перша пара по травології.

— Хм, — я поглянула на Азуру. — Здається, це не дуже легке завдання. Адже ніхто не захоче просто так віддати свою половинку кулона…

— Так, скоріш за все, доведеться битися… А ми з тобою зовсім не бійці, — вона зітхнула.

— Мабуть, ми не пройдемо далі…

— Не зневірюйтесь, навіть не спробувавши! — піджняла палець догори кураторка. — Адже не обов’язково битися, щоб перемогти!

— Але все ж у нас є цілий бойовий факультет… Якщо у нас їхні половинки, у нас великі шанси програти, — сказала Азура.

 — А може, наші половинки і не в силовиків… — сказала я, хоча в моєму голосі було мало впевненості. 

— Ну, треба їх знайти… А це теж непросто! Ніхто не буде це казати публічно. О! — вона поглянула на мене. — Ти маєш спробувати знайти наші пари передбаченням!

 — Ну, можна спробувати… Але я нічого не гарантую… — протягнула я. 

— В тебе ж вийшло знайти Вогника тоді, для цього ти торкнулась клітки. Що як зараз ти спробуєш те ж саме і торкнешся половинок кулонів? — запропонувала Азура. 

 — Добре, давай свою половинку, — я простягнула руку.

— Тримай, — вона вклала мені в долоню прикрасу і я одразу ніби опинилась в іншому місці, десь в чоловічій спальні і побачила, як таку ж саму половинку тримає в руках Рунар. 

— Ну що, ти щось побачила? — запитала нетерпляче Азура, коли я розплющила очі.

— Ти не повіриш… — промовила я. — Але я знову побачила Рунара. Здається, у нього твоя половинка. 

— Що? — вона здивувалась. — Але чому саме у нього? Блін… Він сильніший за нас. 

 — Ага… — я зітхнула. — Але, може, варто йому сказати? Ну, що це саме з тобою він має змагатися?

— І що ми йому скажемо? — запитала Азура. — "Забирай мій кулон, бо ти сильніший?" Блін… Що тепер робити? Мені треба відібрати цілий кулон з двох частин у когось, хто вже добуде свою другу половинку…

— Ага, дві половинки забрати ще важче, ніж одну… Хоча, якщо ми знаємо, що твоя половинка у Рунара, а він ще не знає, можна спробувати якогось його обхитрити…

— Але ми пройшли перший етап завдяки ньому. Думаєш, ми б впорались без нього? — запитала Азура. — Якось не хочу я забирати кулон у нього…

— Та так, це буде неправильно… — я зітхнула. — Навіть не знаю, що придумати…

— Треба знайти когось, хто відбере свою половинку в іншого учня. І коли він думатиме, що він вже переміг, і буде виснажений бійкою, забрати цілий кулон. Це принцип полювання, якому мене вчив батько. Нападати на хижака тоді, коли він сам нападає на жертву. Так можна забрати кулон навіть непомітно, — сказала Азура. 

 — Думаю, це гарна ідея, — кивнула я.   — А тепер спробую дізнатися, в кого моя половинка…

Я затиснула кулон в руці, заплющила очі, зосередилась… Але нічого не побачила. 

 — Не виходить, — сказала розплющуючи очі і невдоволено дивлячись на половинку кулона у своїй руці.

— Можливо, твій опонент заблокував чари, така магія розповсюджена, — припустила Азура. — Щоб ти не знайшла його раніше, ніж він тебе. Але якби твоя магія була сильнішою за той блок магії, то ти б пробилась через нього. 

Я пригадала слова професора Каена про те, що він може підсилити мої здібності. Може, звернутися до нього? Але, певно, це буде нечесно, ми ж маємо самі впоратися, а не за допомогою інших…