23. Нове завдання

Коли я вранці увійшла до нашої кімнати, Азура схвильовано поглянула на мене:

— Тебе вже випустили з лікарняного крила? Що сказав лікар? 

 — Все добре, мене вже вилікували, — мені чомусь не хотілося розповідати про те, що це зробив професор Каен. 

Рука мимоволі торкнулася ланцюжка з обручкою, який висів на моїй шиї, і від нього ніби по всьому тілу розійшлося тепло. 

— А що це за ланцюжок на тобі? Здається, його раніше не було, — сказала Азура. 

 — Це захисний ланцюжок, — сказала я, а потім все ж додала. — Мені дав його професор Каен. 

— Ого… Цікаво, — відповіла вона. — Він, здається, турбується про тебе. Вчора він виглядав дуже схвильованим. Я бачила, що він прямо переживав за тебе, коли ти втратила свідомість.

— Так, він турбується про мене, — я відчула, що червонію. — Мабуть, тому, що саме він запросив мене сюди, — додала швидко. — Тому відчуває за мене відповідальність…

— Все одно це дивно. Він прямо так ніс тебе, ніби ти якийсь скарб, — вона усміхнулась. — Може, він запав на тебе? А що, він симпатичний! До речі, я здала наші з тобою листки з штампами! І твій професор Каен поставив мені штамп… Не знаю, за що…

 — Думаю, він просто хороша людина… — сказала я. 

***

Треба було збиратися на пари, тож швидко вхопивши сумку зі своїми речами та причепурившись перед дзеркалом, я була готова до виходу. Незабаром ми з Азурою вже йшли до головного корпусу. Як тільки переступили поріг університету, почули голос, підсилений гучномовцем:

“Увага всім! Завершився перший етап  відбору до магічного турніру! До наступного етапу перейшло шістдесят девʼять учнів, вітаю! Кожному з вас буде видано подальші інструкції від кураторів для другого етапу, звʼяжіться з ними. Другий етап триватиме до тих пір, поки не пройде половина від сьогоднішніх переможців, тобто, тридцять пʼять учнів!" 

— Цікаво, чи ми пройшли? — схвильовано спитала я. 

— Треба звернутись до кураторки, вона має знати. Сподіваюсь, Рунар теж встиг, бо він дуже допоміг нам вчора, — відповіла Азура. 

— Так,  — я кивнула, а потім хитро глянула на подругу. — Він тобі подобається?

— З чого ти взяла? — вона ледь почервоніла. — Мене приваблюють силовики, а не дивні маги без магії… — пробурмотіла неголосно. — Та і мені батьки не дадуть бути з ким-попало без розвиненого дару. Скоріш за все, я матиму обрати когось з магією свого типу, щоб народились сильні діти, — вона зітхнула. — Хоча батько обрав маму, а вона має зовсім не таку силу…

— Значить, тобі треба шукати того, хто теж уміє літати? — припустила я. 

— Мужики-повітрулі такі манерні, — вона зітхнула. — Зовсім не мій тип. Мені подобаються сильні і рішучі чоловіки. Та і я все ще сподіваюсь, що розберусь з даром. Може, він в мене подвійний. Я б дуже цього хотіла… 

***

Пані Меліса поглянула на нас і кивнула головою:

 — Так, ви у списку тих, хто пройшов до наступного етапу відбору. 

 — Ура! — вигукнула я. — А коли буде нове завдання?

— Прямо зараз я розповім вам, в чому воно полягатиме, — вона дістала з якоїсь скриньки два шматочка якихось прикрас і простягнула нам. — Отже, у вас є по половинці кулону, але це не один кулон. Вам треба знайти другу половинку кулону і забрати її у когось з тих учнів, які теж пройшли перший етап. Забирати можна силою, хитрістю, магією — як завгодно. І за тиждень ви маєте забрати і зберегти обидві частинки кулону. Пройде максимум рівно половина учасників. Ті, хто на момент останньої хвилини змагання, матиме дві частини одного кулону. До речі, навіть якщо ви втратите свою половинку, ви можете забрати у когось інший цілий кулон. Так ви теж пройдете. Пройде кожен, у кого буде цілий кулон, не важливо, чи в ньому є саме та частинка, яку видали вам на початку…