16. Нове завдання

Я напружилась, коли вона сказала, що нам треба було щось принести. Згадала того кажана і подумала, що це може бути щось магічне і небезпечне. Так, там, як в тих фентезі фільмах, на сторожі можуть стояти якісь магічні істоти. 

—  Що саме це має бути? 

— В саду у нашої травниці зростає фіолетова меліса. Вона дуже рідкісна. З кожної по одному стеблу і я поставлю вам печатку, — сказала пані Меліса.

 — Ну це має бути не дуже складно! — з полегшенням видихнула я. 

— Хіба учням не заборонено ходити в сад? Пані Квітка ніби не пускає туди студентів, якщо в них не пари з травології, — сказала Азура. 

— Зробіть так, щоб вас не впіймали. Для мене головне — результат, а не спосіб, яким ви дістанете фіолетову мелісу, — сказала наша кураторка.

 — Добре, — я кивнула. Потім повернулася до Азури:

  — Ходімо просто зараз?

— Так, ходімо, — кивнула вона. 

Ми пішли до саду. Зараз вже було завершення пар. Пані Квітка стояла біля парадного входу до однієї з теплиць і розмовляла про щось з іншим професором, якого я не знала. 

— І що будемо робити? Спробуємо запитати її? Чи як? — запитала Азура. — Ту мелісу ще треба знайти, тут повно трав…

 — Давай запитаємо… — я відчула хвилювання. Пані Квітка була дуже суворою, вона могла і прогнати нас. Але потрібно було спробувати всі варіанти дій. 

— З іншого боку, якщо ми запитаємо, а вона відмовить, то потім вона буде насторожі… Що як одна з нас відволіче її, а інша забере ту мелісу на двох? Але спочатку треба якось дізнатись, де вона. 

 — Ага, задачка не з простих…Тут багато теплиць. От якби я могла використати свій дар передбачення…

— До речі, так, — вона кивнула. — Можливо, колись ти зможеш викликати його, коли треба. Але має пройти час. Ти ж не розвивала свій дар, тому так. 

 — Що ж, тоді доведеться діяти наугад… Ти її відволічи, а я пошукаю потрібну рослину. Думаю, тут небагато фіолетових, може, по кольору зможу знайти…

— Спочатку нам треба зрозуміти, як вона виглядає, може зайти в бібліотеку? — запропонувала Азура. — Щоб тебе не впіймали, щоб все було швидко. 

 — Давай, — я кивнула. — Візьмемо енциклопедію рослин, там вона має бути…

***

Ми пішли до бібліотеки. Книг з ботаніки там було дуже багато. Ми взяли найбільшу і почали переглядати зміст. Меліса знайшлась швидко. Ми відкрили потрібну сторінку і побачили рослину. Вона, до речі, не була суцільно фіолетова, фіолетовою була облямівка листків. Тож добре, що ми прийшли сюди переглянути фото. 

— Бачиш, якби ми не подивились, ти б збирала щось фіолетове, а ця штука навіть не суцільно фіолетова, — зауважила Азура. 

 — Точно, це ти гарно придумала знайти фото, ну, тепер буду шукати саме цю, я запам’ятала, як вона виглядає.

— Ходімо тоді до теплиці, якщо викладачка там, я її відволічу, як і домовлялись. Якщо її там нема, то я буду на сторожі і слідкуватиму за входом.

 — О’кей, — кивнула я, і ми попрямували до теплиць.

Коли підійшли до теплиць і зазирнули у вікно однієї з них, побачили пані Квітку. Вона поливала якісь стебла. 

— Тут непогано видно рослини, пошукаємо спочатку поглядом фіолетову ділянку, — запропонувала Азура. 

 — Здається, отам, в самому дальньому кутку щось схоже на ту мелісу…

— Тоді я відволічу її, — сказала Азура. — Іду всередину перша, щось там в неї буду розпитувати. А ти, коли я її відволічу, маєш пройти в теплицю, або пролізти через те вікно, що ближче до тих фіолетових рослин. 

Я подумала про те, що все занадто вдало складається, і чи не чекає на нас якась пастка… Але раз ми хочемо взяти участь в турнірі, то маємо діяти…