13. Магічний турнір

Я ніколи не чула цих усіх подробиць, не цікавилася книгами чи фільмами в жанрі фентезі, тож усе, що він говорив. було для мене як темний ліс. Але я відчувала до нього довіру, і не сумнівалася. що він хоче мені добра. 

 — А як ви дізналися про мене? — запитала я. — Це ж ви надіслали той лист? Я впізнала його по запаху…

Сама усміхнулася від того, настільки кумедно це звучало. Але й справді, ще навіть не відкривши лист, я відчула цей аромат смачних булочок, який. як я дізналася пізніше, всюди супроводжував професора. 

— Ти впізнала його? — здивувався він. — Це добре… Так, це я його надіслав. Я знайшов тебе. Викладачі мають право присилати листи тим, кого знаходять, талантам, які народжені в немагічних родинах. 

 — Але чому ви не написали все, як є? Боялися, що я комусь розповім, і інформація про Академію вийде назовні? 

— Уяви, якийсь мужик написав би тобі, що ти його істинна пара, що б ти про це подумала? — запитав Каїн. 

 — Я подумала б, що він якийсь збоченець, — я знічено усміхнулась. — Та, якщо чесно, я так про вас і подумала…. ну, тільки зразу. Все ж незвично, коли незнайома людина починає до тебе принюхуватись…

— Мені важко бути поруч і не ставити мітку. Але я не можу поставити її без твоєї згоди. І незважаючи на всі плюшки від мітки, мінуси в цьому теж є, — зізнався Каен. — Я спочатку не планував тобі розповідати це все, скажу чесно. Але не зміг обманути.

 — Які мінуси? — я насторожилась. 

— Ну, власне, є один найбільший: мітка — це назавжди, аж до смерті. Це не як зі шлюбом, її не можна прибрати. Цей звʼязок істинних, якщо його підкріпити міткою, ніколи не зникне. 

 — Тобто, я маю вийти за вас заміж, чи що? — мої очі мимоволі округлились. 

— Це набагато серйозніше, ніж шлюб, — він похитав головою. — Шлюб закріплюється на папері, а істинна пара — міткою на тілі, яка не зникне. 

— І всі її будуть бачити?

— Ну, вона ставиться десь в районі ключиці чи на шиї, можна зробити, щоб бачили не всі, — Каїн  знову глибоко вдихнув повітря біля моєї шиї в легені.

 — І тоді я вже не зможу закохатися у когось? На все життя буду вашою парою?

— Так, — він кивнув. — Поки хтось із нас не помре. Але і тоді теж ти не зможеш знову знайти саме істинну пару. Бо вона тільки одна.

 — Це досить серйозно… — сказала я. — Можна мені ще подумати? 

— Так, — він кивнув. — Авжеж, можна. А поки ти не приймеш мітку, я придумаю інший спосіб захищати тебе. Я вже замовив дещо, воно має скоро приїхати до академії. 

— Цікаво, і що це? — я уявила собі якийсь радіомаячок чи щось подібне. 

— Коли приїде, побачиш, — сказав він загадковим тоном. 

— Ви вважаєте, мені загрожує небезпека? — я здивовано глянула на нього. — І від кого? 

Саме в цю мить, коли він вже відкрив рота, щоб відповісти, раптом ми почули голос, який ніби роздавався з динаміків, але ніяких динаміків і техніки по академії не було, я це точно знала, голос сказав:

— Увага всім, хто хоче проходити відбір на турнір Трисвіту, перший етап відбудеться прямо зараз! Ви маєте знайти трьох викладачів і поставити у них печатки. Вони можуть попросити вас щось зробити, щоб вони поставили ці печатки. Етап завершиться, коли ми відберемо сто пʼятдесят учасників з усіх факультетів сумарно! І… Поїхали!