22.3

Олег приїхав через три дні. Віта змусила себе поїхати у аеропорт зустрічати його. Вона вирішила, що розповість Олегу про все, що сталось, як тільки вони залишаться наодинці. Віта визнає, що не кохала і не кохає його і вони розійдуться. Їй було байдуже до його почуттів, лиш би всі залишили її у спокої.
Олег наче помітив, що вона не така, як завжди, але нічого не запитував, лише мовчки стискав її руку всю дорогу додому. Таксі м’яко їхало вулицями міста і мовчання ставало нестерпним. Віту кольнула совість, зовсім трошки, але цього виявилось достатньо, щоб вона почала сумніватись. Ян повівся із нею підло, негідно, невже зараз вона збирається уподібнитись до нього?
Віта повернула голову і заглянула Олегу в очі, легко читаючи у них радість, трепет, неспокій та страх. Вона змусила себе усміхнутись і покласти голову йому на плече. Віта почула, як він полегшено зітхнув і мало не розплакалась. Вона повелась, як останнє стерво, але принаймні розійтись з ним повинна правильно. Вона не може сказати, дивлячись йому в очі, що ніколи не кохала, що жила ілюзіями, що зрадила його при першій нагоді і не кається. Вона не може знищити Олега так само, як її знищив Ян.
Заледве зачинивши двері, Олег кинув на підлогу сумку і обійняв Віту. Він шепотів, як сильно кохає і скучив. Він скидався на божевільного, обціловуючи її очі, щоки, губи, волосся, а Віта відповідала і розуміла, що плаче. Олег сприйняв її сльози, як відповідь на його признання і остаточно втратив голову… і Віта дозволила йому.
Вночі, лежачи без сну біля Олега, Віта намагалась знов поплакати, хоч трохи зняти тягар з серця і не могла. Очі пекли, всередині все нило, здавалось – ще мить і вона вибухне істерикою, але сліз не було.
Віта почувалась стократ зрадницею. Вона дозволила Олегу повірити, що нічого не змінилось, відповідала «я теж» на всі його признання, сказала «так» на його пропозицію про одруження, а сама думала, коли і як спровокувати його на сварку, зробити так, щоб це він запропонував розійтись. А тоді зникнути із його життя назавжди.
Їй потрібен час, багато часу, щоб отямитись.

Віта прокинулась від того, що її нудить, у роті гірко, а ледь вловимий запах поту від Олега з кожною секундою стає все відчутнішим та нестерпнішим. Вона, притискаючи долоню до рота, обережно встала з ліжка і пішла на кухню. Нудота посилилась і Віта спробувала згадати, що такого недоброго з’їла, але не змогла. Із здивуванням вона усвідомила, що не їла, як мінімум, півтора дні.
Віта відкрила холодильник але її нудило і від вигляду їжі. Вона б із задоволенням з’їла якогось салату, але його ще треба зробити, а їй зовсім не хотілось.
Проковтуючи гіркоту, Віта заварила собі міцний, солодкий чорний чай і зробила великий ковток. Спочатку здалось, що шлунок збунтує остаточно, але вже за мить тілом розтеклись приємне тепло. Віта закрила очі, глибоко вдихнула, на секунду затримавши повітря і повільно видихнула. Їй потрібен план дій і нова лінія поведінки з Олегом. І найперше перевестись на філологію. Треба якнайшвидше оформити всі папери.
Віта перевела погляд на календар і завмерла – три дні! У неї три дні затримки. Її організм працює, як годинник і, навіть враховуючи стрес останнього тижня – особливо стрес останнього тижня – три дні це забагато. Якщо вона вагітна…
Віта відчула, як всередині все вибухнуло. Дитина це те, що їй потрібно! Вона вагітна, вона народить дівчинку, а це, безсумнівно, буде дівчинка, виростить її розумною, сильною, впевненою у собі. Жоден чоловік ніколи не використає її, як іграшку. Вона допоможе їй досягнути успіху у вибраній справі, а коли прийде час, зустрінеться із Яном і змусить його пошкодувати, благати прощення, принижуватись. Його дитина стане її помстою.
Віта почала тремтіти, збудження, радість та ненависть вирували і рвались назовні. Хотілось кричати…
– Олег не повинен дізнатись завчасно.
Олег. Ще одна деталь її помсти. Так, вона вийде за нього заміж. У нього талант і навіть у Мюнхені це визнали. Вона допоможе йому стати успішним. Її сім’я буде прикладом до наслідування. І це змусить Яна зціпити зуби від злості.
Віталіни Білик, яку принизив і використав Ян, більше не існуватиме. Її місце займе Віталіна Малевська – молода, успішна, самодостатня та впевнена у собі жінка.
Віта вже бачила в уяві всю картинку, намагаючись не думати, що це підло щодо Олега. Нехай. Вона спокутує свою провину. За те, що він виховуватиме чужу дитину, вона буде люблячою, уважною, ніжною, терплячою, стане його другом, партнером, опорою, допомагатиме йому у всьому. І Олег ніколи не дізнається правду…