7 День перший

У кімнаті було прохолодно і напівтемно, сонячні промені пробивались у щілинки поміж шторами, надаючи розкішній готельній кімнаті затишку.
Сонце ще не зайшло, але Арсен прокинувся, наче від поштовху. Хтось наполегливо тягнувся до його свідомості і цей хтось був таким наполегливим, що Арсену стало цікаво, невже у Львові є настільки старий вампір, що не боїться його?
Він вирішив познайомитись із непроханим гостем, перш ніж розірвати і заблокувати зв’язок. Хто б не був таким нахабним, щоб спробувати залізти в голову старому вампіру, Арсен покаже йому, чому цього не варто було робити.
Зосередившись, він відчув емоції, про які вже встиг забути — біль, страх, дезорієнтацію і спрагу.
Арсен зірвався на ноги і зв’язок розірвався. Як таке можливо? Він відчуває народження і абсолютно точно знає, що є його причиною. Творцем. Але такого просто ніяк не могло статись! Він випив лише одну жінку, обрану для цього – і до кінця.
Арсен знав, що вона вкусила його, коли він відволікся, але це не мало значення, бо він не збирався її перетворювати. Йому було цікаво, наскільки сильна її воля до життя і був певен, що жінка не переродиться, бо він випив її до краплі. Він ніколи не помилявся. Тоді чому? Пояснення повинно бути у останніх спогадах жінки.
Арсен заплющив очі і зосередився на тій інформації, яку отримав з її кров’ю: надія, несподіванка, радість. Дитина!
Він був певен, що її остання свідома думка була про доньку. Але ж ні… Це тому вона поводилась так нерозсудливо, сиділа з подругами, веселилась, хоч і передчувала. Радість витіснила страх.
Арсен спостерігав за нею кілька тижнів, відчував її думки, бачив її тіло наскрізь, кожну його судинку і побачив би серцебиття дитини. Хіба що… він був неуважним, так захопився спостереженням за її поведінкою в останній тиждень, що не помітив, як утворюється нове коло кровообігу, а серце дитини почало битись незадовго до вечора. Кілька крапель крові у маленькій істоті, про які він не знав, але його власна кров знайшла їх і почала перетворення.
Арсену довелось змусити себе перебороти бажання трощити все навколо. Так, він помилився. Вперше за своє дуже довге життя. Тому він може вибачити собі і виправити ситуацію. Це легко — відновити зв’язок, побачити, де вона, прийти і вбити.
Арсен знов зосередився і відчув стільки ненависті, що його власна злість миттєво випарувалась. А тоді побачив і причину – Кириленко Андрій Максимович власною особою. Розгублений, але намагається тримати все під контролем. Як завжди.
Бажання вбивати зникло, Арсен задоволено усміхнувся. Кириленко не здається, то чом би не затриматись на кілька днів і не розважитись, підігравши йому?

Усі права на дану книгу належать її автору. 

Жодна частина цього твору не може бути відтворена, поширена або використана в будь-якій формі без попереднього письмового дозволу правовласника.

Ця книга опублікована виключно на платформі «Букнет». Забороняється її розміщення на інших ресурсах без дозволу автора.

У разі порушення авторських прав винні особи можуть бути притягнуті до відповідальності згідно з чинним законодавством про інтелектуальну власність.