6.4

Тримаючи ланцюг, Андрій ковзнув очима по міні-бару і усміхнувся – це саме те, що треба. Кілька ковтків спиртного зітруть грані, розслаблять та заспокоять.

Андрій двома великими ковтками випив міні пляшечку горілки і відчув, як тепло розтікається тілом, стає приємно важкою голова. Лише тепер він згадав, що за останні дві доби з’їв лише кілька шоколадних батончиків. Байдуже, зараз він прив’яже її до ліжка і замовить сніданок у номер.

Жінка не відреагувала, коли він торкнувся її руки і Андрій швидко обмотав ланцюгом один зап’ясток, клацнув замочком, а тоді протягнув ланцюг під ліжком і так само закріпив другу руку. Вона і далі спала, ледь повернувши на бік голову, пов’язка зісковзнула із шиї і Андрій втупився туди, де мала бути рвана рана. На її місці виднівся ледь помітний рожевий рубець. Він обережно зняв пов’язку і дивився на її шию, поки рубець не зник зовсім.

Андрій випив ще одну пляшечку горілки і вирішив, що перше, про що треба пошукати у неті після сніданку, чи впливає срібло на вампірів. Хоч якось.

Коли у двері постукали, Андрій схопив пістолет.

– Ваш сніданок.

– Залиште.

Він ще хвилину прислухався біля дверей, а тоді обережно відкрив, швидко втягнув возик з їжею у кімнату і знов закрив двері на ключ.

Сніданок вражав – сік з пакета замість фрешу, розчинна кава замість заварної, несолона яєчня з блакитним картопляним пюре, пісний салат, два шматки хліба і рахунок, як у дорогому ресторані.

Присмачуючи їжу матюками, Андрій тим не менш, з’їв все до крихти і включив ноутбук. Переглядаючи, сторінка за сторінкою, купу інформації, він вихоплював лише найважливіше, те, що могло бути правдою.

Існує дві протилежні думки про вплив срібла на вампіра.

Одна з них виводиться із теорії про те, що першим вампіром був Іуда, який зрадив Ісуса за тридцять срібних монет і, не витримавши мук совісті, повісився на осиці. Тому для нього стали смертельними речі, які спричинили перетворення – осика і срібло.

Друга теорія стверджує: вампіра можна вбити лише відтявши голову або пошкодивши серце, а тоді спалити тіло, все інше вигадали літератори і кінематографісти.

Існує також думка, що срібло може зашкодити лише молодому вампіру, який ще не увійшов у повну силу…

Андрій стис руку так, що хруснуло у пальцях, потім другу і потер очі, що вже починали пекти. Все це він читав багато разів у різних варіаціях і кожного разу, навіть тепер, йому здавалось неможливим знайти щось корисне. Вже зараз Андрій бачив, що срібло не шкодить їй, немає опіків чи навіть простого почервоніння. Залишається сподіватись, що вона занадто слабка через втрату крові і ланцюг втримає її, поки він не вирішить, що робити. І краще не думати, що вона може бути вампіром маєрівського типу – максимально сильним після перетворення. Андрій намагався не згадувати, що переглянув навіть “Сутінки”. Якби ж він знав напевно хоч щось!

Він дивився на жінку, намагаючись прорахувати всі можливі варіанти. У тому, що вампір шукатиме її, він не сумнівався і у тому, що знайде – теж. Як божевільну Марту…

Андрій натиснув долонями на повіки майже до болю, не можна дозволити спогадам відволікати, тільки не зараз. У нього лише доба, щоб підготуватись і перед тим, як поспати кілька годин, треба з’ясувати, чи справді існує зв’язок між молодим вампіром та його творцем.

Як не дивно інформації виявилось не так багато. В основному, всі автори переконували, що творець відчуває своє творіння як мінімум пів року. В такому варіанті стає зрозумілим, як вампіру вдалось знайти Марту, хоч він і не вбив її, лише пив кров. І як він знайде Віталіну. Але Андрієві так і не вдалося знайти чіткої інформації про те, чи відчуває новонавернений свого творця.

Андрій знов подивився на жінку. Він стільки років шукав убивцю Ярини, переконував себе, що це вампір, але насправді ніколи до кінця у це не вірив. Навіть зустрівшись з ним. І тепер він відчував, як ламається його світосприйняття, а разом із вампірами у свідомість лізе й інша нечисть, яка теж може бути реальною.

Андрій вимкнув ноутбук і випив ще одну пляшечку горілки. Він з усією силою відчув, як втома тисне на нього, позбавляє сил та здатності адекватно сприймати інформацію. Він розумів, що треба відновити сили але боявся заснути, а потім прокинутись і побачити що її нема.

До заходу сонця залишилось кілька годин. Андрій навів будильник у телефоні на сьому вечора, кинув на підлогу ще радянський, напевно, коц і, підклавши під голову куртку, заснув майже миттєво.