Розділ 86. Перемога Рози

Бійці Лісовика непомітно оточили групу Рози. Тюря з Міхою, побачивши знайомі обличчя, повелися як справжні туристи. І тепер все виглядало так, ніби група беззбройних імунних знаходиться в кільці озброєних рейдерів. Міха був єдиним, у кого на поясі бовтався клевець. Втім, йому було не тягатися з реакцією Лісовика.

Рот, вже усвідомивши місцеві звичаї, навмисно вийшов з порожніми руками. Адже його дар дозволяв і голими руками непогано справлятись. Кваза не зупиниш однією кулею, а за цей час він встигне дістатися до найпрудкішого ворога.

Еола, з її витонченими рисами обличчя, тільки виглядала беззбройною. Їй вистачить кількох секунд, щоб спрямувати на ціль потужну турель і дати залп. От тільки у такому тісному оточенні це навряд чи буде розумною ідеєю.

Міха продовжував триматися за Розою, і Тюря, намагаючись не привертати до себе зайвої уваги, бочком присувався ближче до нього.

Все це відбувалося у тиші. порушуваній тільки шурхотом листя по асфальту.

Роза стояла навпроти Лісовика, дивлячись на нього із змішаним почуттям. Наразі все залежало від рішення цього чоловіка. І вона розуміла, що тиша, яка бринить як натягнута струна, може в будь-яку мить увірватися пострілами.

На жаль, вона поняття не мала, яке враження справив на рейдерів її новенький камуфляж, що викликав у них пряму асоціацію з мурами, і Роза щиро не розуміла причину їхньої підозрілості.

В очах Лісовика не було і сліду попередньої дружності. Його холодний погляд обпікав, як буває, якшо торкнутися льоду. Начебто дуже холодний, а пече, як вогнем.

Мовчанка затягнулася, і раптом Роза усвідомила, що наступної миті рейдер відмовить їй і звелить забиратися геть.

Напевно, так би й сталося, якби тишу не порушило радісне бурчання у три здоровенних глотки.

Воно сказало Лісовику більше, ніж будь-кому іншому, з тієї простої причини, що рейдер довше за всіх знаходився у Вулії. Тільки мить, коли Міха міцніше стиснув пальці на лікті дівчини. Тільки мить її спокійного, суворого погляду.

Витримка Рози перемогла. Рейдер здався.

- Забирайте її!

Дівчина будь-якого моменту може прийти до тями, і наступного нападу задухи їй не пережити. Він пам'ятав її посиніле обличчя, коли вони з хлопцями затягали Шиншилу в машину. Якщо б не це, він нізащо не погодився б змінити маршрут і зараз вони би йшли чорнотою.

Більше не звертаючи на них уваги, він слідом за Башкою і Бамбуком зайняв позицію біля чималого в'язу, що ріс при дорозі. Пролунали перші постріли.

Власники могутніх глоток і не менш потужного бурчання швидко наближалися. У броньованій образині, яка першою з'явилася з-за повороту, Лісовик упізнав ту саму вперту еліту, яка переслідувала їх ще в місті. Сподівання на те, що вона забула про їхнє існування, не справдилися. Більше того, монстр встиг обзавестися двома супутниками.

Еліта неслася на чотирьох лапах, залишаючи довгі борозни на асфальті, так, ніби це був м'який грунт.

На мить у Лісовика промайнула шалена думка, що кігті монстра застрягнуть у асфальті, і він покотиться вперед головою, підставивши вразливу потилицю. Та це була лише фантазія.

З протилежного боку дороги пролунав постріл гранатомету. Глушника на ньому не було.

Граната влучила у броньовану пластину на плечі зараженого, розворотивши її, та монстр, здається, нічого не відчув.

Розчахнувши дверцята машини Лісовика, Рот, жодної миті не вагаючись, заскочив на водійське місце і врубив старт. Витягати Шиншилу часу не було.

Міха позадкував під захист дерев, тягнучи за собою Розу і Тюрю. До нолдихи йому не було діла. Однак Еола, залишившись сама на дорозі, не розгубилася.

Покірне її команді, з лісу виповзло чорне броньоване чудовисько, прудко розвертаючись у бік загрози. Перекриваючи сектор обстрілу, йому назустріч мчала машина зовнішників, якою керував Рот. Та на щастя, кваз зметикував узяти вбік, уникаючи зіткнення, коли з турелі вилетів вогняний шар.

- Лягти! - із запізненням задзвенів голос Еоли.

Подібні команди рейдерам не потрібно повторювати двічі. Міха штовхнув Розу і Тюрю униз, як кошенят, і впав, прикриваючи дівчину. Тюря скорчився за вкритим сірою корою стовбуром.

Рот додав швидкості, сподіваючись в такий спосіб уникнути вибухової хвилі.