Розділ 75. Неприємний сюрприз

Темні стіни, що тиснули на Еолу, залишилися позаду. Намагаючись заплутати сліди на той неймовірний випадок, якщо Ніобіру все ж таки вдасться надіслати за нею бойовий підрозділ, вона якийсь час рухалася підземним лабіринтом тунелів, віддаляючись від бази.

Та варто було опинитись на поверхні, як колеса потрапили на розбиту ґрунтову дорогу. За своєю звичкою, Вулій пристикував до невеликого відрізку цілком пристойного асфальтованого покриття на виїзді з тунелю втричі вужчу і вкриту вибоїнами ґрунтовку, що петляла серед дерев.

- Приїхали! - низький чоловічий баритон із ствердною інтонацією розкотився у невеликому просторі салону.

Еола завмерла. На мить їй здалося неймовірне - на задньому сидінні знаходиться Ніобір.

Та швидко зрозуміла, що почуте слово належить до мови аборигенів. Збираючись рятувати знахаря, вона встановила собі навчальний модуль, і її мозок так добре засвоїв нові знання, що жінка одразу не зрозуміла, якою мовою промовляли.

До того ж, голос був незнайомий. У темряві підземного тунелю вона навіть не дивилася у дзеркало заднього вигляду.

Вся увага була спрямована вперед, туди, де світло фар вихоплювало з темряви несподівані повороти.

Тепер же вона, не роблячи зайвих рухів, перевела погляд на дзеркало. На неї з певною зверхністю дивилися зеленкувато-карі очі. Так само, як і голос, вони належали великому самцю-аборигену.

Еола рвучко обернулася.

- Відчиняй двері! - поблажливо прогудів Міха. - Треба розім'ятися, а то вже ноги затекли.

Загалом, у нього не було претензій до прекрасної незнайомки. Хіба що вона пальнула в них вогняною кулею в тунелі. Та байдуже, адже це не завдало шкоди.

Однак дівчина поруч з ним не розділяла його поблажливості, наставивши на Еолу ту саму зброю, з якої стріляла по машині.

В її очах світилася холодна ворожість, і, як не дивно, вони значно більше, ніж погляд її великого супутника, нагадали Еолі очі Ніобіра. З цією жартувати не варто, тому Еола слухняно натиснула кнопку відчинення дверей.

Третій пасажир, хлопець у дивній масці із прозорими скельцями, що закривали очі, майже випав на пожовтілу траву з другого боку.

- Виходь з машини! - наказала дівчина, примудряючись тримати Еолу на прицілі і водночас виходячи назовні.

Цю самку аборигена Еола визначила, як найбільш небезпечну. Жінка з гідністю відчинила водійські двері, які за звичкою лівостороннього руху у світі нолдів були розташовані праворуч, і мало не наступила на аборигена у масці, який розлігся на траві.

Тюря був єдиним, кому не пощастило отримати повний укол препаратом нолдів, і Місі доводилося витягати його із стану затьмарення свідомості, який находив на хлопця час від часу. Ось і зараз він розлігся на траві, дивлячись у небо, немов блаженний.

Міха скреготнув зубами, і переступивши через безвільне тіло, із зусиллям відтяг його вбік, звільняючи Еолі вихід.

- Обшукай її! - наказала Роза.

- У мене немає зброї! - продовжуючи зберігати гідність, відповіла Еола трохи ламаною мовою аборигенів.

Та Роза була невблаганною.

- Виконуй! - вона підвищила голос, побачивши, що Міха вагається.

- А ти руки вгору! - тицьнула вона стволом в Еолу.

Вдруге у своєму житті представниця вищої касти зазнавала такого приниження. І все це протягом одного-єдиного дня.

Еола повільно звела руки вгору.

- Вище! - голос Рози був вимогливим.

На мить у Еоли промайнула думка, що вона марно вплуталася у цю історію із знахарем. Та варто було згадати про гарячого самця, як у неї в очах з'явився відтінок голоду. Він у її владі, і поки це так, аборигени не насміляться її вбити. Бо іншої причин появи тут цієї божевільної дівчини із зброєю, ніж гарячий самець, Еола не могла собі уявити.

- Я не становлю для вас жодної загрози, - тон Еоли був глузливим після того як Міха незграбно обшукав її. - Але той, за ким ти прийшла, належить мені.

Можна було вважати, що Еола била навмання і випадково влучила. Та насправді представниця вищої касти добре розуміла мотивацію аборигенів і силу інстинкту продовження роду. Хоч у них і не було змоги продовжувати свій рід у Вулії, все ж цей мотив був домінуючим.

Еола була далека від думки, що Роза прийшла рятувати двох інших самців, які наразі розташувалися неподалік. Якби це відповідало істині, аборигенка не була б настільки напруженою, із запитальним поглядом, а Еоли, напевно, вже не було би в живих.

Їй потрібна інформація.

Почувши останню фразу, чорноволоса дівчина прикусила губу, і Еола зрозуміла, що влучила в ціль.