Розділ 74. Постріли в тунелі

В лабіринті підземних переходів нарешті вдалося знайти той, що виводив до бази нолдів. По-перше, він відрізнявся розмірами. Це був справжній підземний тунель.

А по-друге, вони вийшли до нього якраз вчасно, щоб провести поглядом броньовану машину, що віддалялася. Роза тільки встигла вимкнути ліхтар, промінь якого вперся у протилежну стіну тунелю. Її невелика група наближалася бічним проходом якраз навпроти цього місця.

Як би не тихо рухалася машина нолдів, у майже повній тиші підземелля відлунювання двигуна наповнювало тунель справжнім гуркотом. Її супутники відсахнулися назад, а Роза за звичкою залягла, тримаючи тунель під прицілом і спираючись ліктями на дрібну щебінку, яку час невмолимо викришував зі стін і стелі. Однак броньоване чудовисько пронеслося так швидко, що вона не встигла його вицілити, а коли вибігла до великого тунелю, було вже пізно.

Центральний тунель був зовсім іншим - підлога чиста, ніби щойно виметена, а бічні стіни, що з'єднувалися у формі арки, викладені матеріалом, що був схожий на камінь, але не холодив рук.

Роза не наважувалася увімкнути ліхтар, щоб освітити стелю.

Зачекавши певний час і переконавшись, що більше в тунелі нікого немає, вона із супутниками вирушила в бік бази, скрадаючись попід стінами.

Якщо Рот все зробить правильно і влаштує замикання енергетичної колони, нолди змушені будуть шукати допомоги на іншій базі, оскільки залишаться без захисту. До цього часу Розі з товаришами потрібно підібратися ближче і знайти схованку біля самої бази, бажано на розширеному під'їздному майданчику. В теорії це виглядало досить реальним, оскільки майданчик був не порожнім. Натомість, видіння показало Розі споруди, схожі на стійки автозаправок, призначення яких вона не до кінця зрозуміла.

Однак перевірити, як ці споруди виглядають насправді, не вдалося. Спочатку підлога дрібно завібрувала, а потім попереду почувся гуркіт автівки.

Звук наближався, хоч ця машина рухалася не так швидко, як попередня. Водій їхав обережно, можливо, щось підозрюючи.

Роза не здогадувалася, що у попередній машині, габаритні вогні якої вона проводила поглядом, поїхав той, заради якого вона, власне, сюди прийшла. Її дар спрацьовував, тільки якщо звернутися до нього напряму, тож дівчина й гадки не мала, що підкрадається до гнізда, з якого пташка вже вилетіла. Натомість, у ньому залишилися небезпечні птерозаври.

Перший вистріл пролунав, як тільки чорне броньоване чудовисько виповзло з-за повороту. Засліплена світлом фар, Роза не могла визначити, чи влучила в ціль. Тому додала ще одну чергу, відступаючи.

Такого розвитку подій дівчина не передбачала. Вона ніяк не очікувала, що нолди вирушать з бази до того, як Рот подасть сигнал. Мовчання напарника в поєднанні з вібрацією тунелю наводило на недобрі думки.

Роза й сама не розуміла, навіщо стріляє. Те, що відбувалося, не просто сплутало плани, і без того ризиковані, а зробило становище майже безнадійним. Тут не було рятівного входу до Тіньового кластеру, а бігти назад немає сенсу - надто далеко до бічного відгалуження, з якого вони вийшли.

Водій додасть газу і влаштує сафарі на трьох беззахисних людей, яке у тісняві підземного тунелю швидко закінчиться.

Дівчина закусила губу. Третя черга по машині передбачувано не дала результату, адже гранатомет, що здатний пробити броню, залишився у Рота - надто він важкий.

* * * * *

Еола не поспішала. Вона достатньо віддалилася від бази. щоб її не зачепило детонацією. Тим більше, що вибраний режим ліквідації не передбачав руйнування бази вщент. Повинні бути зруйновані тільки виходи назовні, і у персоналу залишиться можливість евакуюватися до рідного світу. Також буде повністю зруйноване критичне обладнання, яке за жодних умов не повинно потрапити до рук аборигенів.

Поява трьох із них в тунелі стала несподіванкою, втім, це не було критичним. Якби вони розбіглися при появі машини, Еола проминула б їх і рушила далі. Їхня примітивна зброя не становила небезпеки, а представниця вищої касти не була кровожерливою. Її влада навіть тут, у іншому світі, була досить великою, і Еола не бачила необхідності вдаватися до брудного кровопролиття до тих пір, поки не помітила, що після чергового пострілу куля вибила скалку з лобового скла.

Вороги озброєні не примітивною зброєю аборигенів, а чимось іншим, і, можливо, небезпечним для Еоли. Раптом її охопила паніка.

Більше не вагаючись, жінка віддала команду активувати турель. Вогняний заряд знищить все живе у тунелі на сотню метрів уперед.

Відлетіла ще одна скалка, і Еола впевнилась у вірності свого рішення. Вона майже зупинила автівку, щоб здійснити постріл.

Побачивши підйом турелі, та, що стріляла, а це була дівчина, і у світлі фар Еола добре роздивилась її коротку зачіску і камуфляж, опустила зброю, відступаючи. Від протилежної стіни до неї кинувся чоловік, міцно вхопивши в обійми. І це Еолу справді здивувало.

Замість того, щоб відстрілюватися, намагаючись завдати хоч якоїсь шкоди, або кинутися ближче до машини у спробі вийти із зони ураження турелі, вони обіймалися, як закохані, що вирішили померти разом. Побачивши таку пристрасть, Еола навіть на мить пошкодувала про своє рішення. В останню мить вона побачила, як знизу до закоханої парочки простягнулася чиясь примарна рука, а потім все потонуло у сліпучому світлі. Турель спрацювала.

Навіть у герметично зачиненій машині Еолі здалося, що вона відчула жар полум'я. Жінка здригнулася і увімкнула задній хід.

* * * * *

Зачекавши трохи за поворотом, Еола обережно рушила вперед. Сила вибуху була такою, що від аборигенів, які опинилися в епіцентрі, не повинно було залишитися навіть попелу. Що ж іноді доводиться приймати важкі рішення.

Вона проїхала зону ураження і поступово збільшила швидкість.

Попереду на неї чекав незнайомий світ. Втім, Еола не мала сумнівів у тому, що все закінчиться добре. Єдиною складністю буди пошуки потрібного їй аборигена. Та на цей рахунок у жінки були свої міркування.