Розділ 61. План

Якомога більше інформації про нолдів. Довелося затриматися, щоб дізнатися все, що було відомо Тілю. На жаль, він не міг надати інформації щодо розташування бази, та для Рози це більше не було проблемою. А от щодо можливості проникнення на базу якщо не підказки, то хоча б якась корисна інформація була.

Всі бази нолдів влаштовані за однією і тією ж схемою. Центральну частину займає енергетичний контур високого навантаження, що має форму великої колони, розширеної зверху і знизу. Сама ж база за формою нагадує бублик з отвором посередині. Власне, цей отвір і зайнятий колоною енергетичного контуру. Вона забезпечує енергетичний захист навколишньої ділянки простору, причому ця ділянка простору має перетин круглої форми, що й обумовлює таку конфігурацію бази.

Подолати цей енергетичний захист не виглядає можливим. Навіть якщо у Рота і Рози були б потужні пристрої, здатні порушити енергетичний контур, вони знищили б усе живе і неживе, що знаходиться на базі. Так що база надійно захищена. А от енергетична колона - інша справа. Її нижній і верхній кінці відкриваються у горну породу і захищені гірше, оскільки над ними немає такого енергетичного поля, яке сконцентровано по периметру бублика. Втім, концентрація енергетичного поля всередині колони сама по собі є такою, що несумісна з будь-яким життям.

Тільки під час короткочасних відключень ремонтники можуть отримати доступ до цього місця. Тому нолди змушені розташовувати бази у місцях, де вже існує система підземних тунелів і комунікацій. А ще вони розташовують бази поблизу проклятих кластерів, таємниці яких вперто намагаються розгадати.

Однак, незважаючи на те, що вони змогли підібратися до самого Тіньового кластеру, жодному нолду не вдалося потрапити всередину, де наразі знаходилася Роза із своїм супутником.

Якою б нетерплячою не була дівчина, їй довелося ще вислухати інструктаж по всіх наявних на Тіньовому кластері видах зброї, що зайняв набагато більше часу, ніж той, що Тіль провів раніше. Втім, з нього Роза мало що зрозуміла, а от Рот зрозумів. І найбільше його зацікавили маленькі роботи, що могли рухатися горизонтальними і вертикальними поверхнями. в тому числі поверхнями складної форми.

Зовсім невеликий робот, менший за футбольний м'яч, був здатний вести розвідку на пристойній відстані, переносити невелику кількість боєприпасу або зброї, а також шукати живих - як людей, так і заражених - у заданому квадраті.

Маленький пульт керування працював у будь-яких умовах, окрім чорноти.

Ще Рота зацікавив надзвичайно компактний, короткоствольний гранатомет. Тіль окремо підкреслив, що він здатний руйнувати чорну броню машин нолдів.

Останній укол вони отримали перед виходом назовні. Він давав захист від сірого туману на місяць.

Хоча за допомогою зонда-робота Рот вважав реальним вивести з ладу енергетичний контур бази нолдів, цей план не дуже підходив для звільнення імунних. Адже в епіцентрі вибуху енергетичного контуру не зможуть вижити навіть нолди.

Тіль запропонував їм інший варіант. Машина нолдів так і чергувала у засідці неподалік від входу на Тіньовий кластер. Власне, вона знаходилася зовсім поруч - за поворотом підземного тунелю. Дві зміни екіпажу чергували там щодня, протягом багатьох років. Та жодного разу їм не пощастило зустріти імунного, який би прямував до Тіньового кластеру, поки не з'явилася Роза. І тепер дівчині із супутником пропонували влаштувати засідку на мисливців.

Користуючись імунітетом від небезпечного туману, вони облаштувалися на сходах за броньованими дверима.

Пошкоджена металева драбина не могла допомогти у втіленні задуму, однак ще залишилася мотузка, яку Рот встиг прив'язати перед тим, як довелося тікати від паралізуючого газу. Вкупі з металевими анкерами, що залишилися стирчали із стіни, умови спуску були придатними навіть для дівчини. Їй знадобляться тактичні рукавиці, а квазу не потрібно захищати руки. Товста шкіра зараженого і не таке здатна витримати.

За їхнім планом, що був схвалений Тілем, Роза повинна підійти до входу на Тіньовий кластер, тобто, повторити свій маршрут до стіни, на якій спалахували символи.

Роза сумнівалася, що нолди пустять паралізуючий газ, оскільки непритомна імунна не зможе допомогти їм потрапити всередину. Нолди намагатимуться взяти її в полон і змусити виконувати їхні накази.

Нолдів у машині двоє, це було відомо. Доведеться знешкодити їх обох. Один при цьому має залишитися живим, щоб Роза і Рот разом з ним могли вирушити на базу нолдів.

Враховуючи технічне забезпечення ворогів, план так собі, але нічого кращого не вигадали.

Причаївшись унизу, біля туші зараженого, яка вже добряче смерділа, Рот відправив у тунель двох роботів.

Непомітні у темряві, вони пересувалися на мініатюрних гусеницях, і Рот спрямував їх угору, наказавши зачаїтись у нерівностях каменю під самою стелею біля входу на Тіньовий кластер.

Бетонні стіни тунелю, трохи не доходячи до стіни з чорного блискучого каменю, змінювалися кам'яною кладкою, а після входу до Тіньового кластеру, як встигла помітити Роза, знову починався бетонний тунель.

Один з роботів повинен бути заховатися навпроти входу до Тіньового кластеру, а другий - одразу за ним, із протилежного боку, де залишалося кілька метрів кам'яної кладки.

Рот міг тільки сподіватися, що вся увага нолдів буде спрямована на дівчину, яка безпорадно тинятиметься біля входу. На випадок небезпеки для Рози залишався тільки один шлях відходу - прориватися до Тіньового кластеру, а Роту потенційно залишався ще підйом нагору..

Закріпивши вільний кінець мотузки на залишку металевої драбини, що стирчав із землі, Рот пошепки наказав Розі вирушати уперед.

Цього разу вирішили обійтися без ліхтаря, щоб не викрити себе раніше, ніж Роза дістанеться до місця призначення.

Однак на них очікувала несподіванка. Машини нолдів у тунелі не було. Роза досить довго очікувала на умовленому місці, та після того, як нічого не сталося, вирушила далі. Нолди зникли.