Розділ 59. Світ її мрії

Незважаючи на те, що Тіль час від часу нагадував їй про необхідність поїсти, Роза забула про голод.

Вона дивилася на світ своєї мрії. Світ у якому немає підлості і зради. Світ, у якому люди підтримують одне одного.

Фільм, який їй демонстрували, виявився не просто звичайним фільмом, а чимось типу бібліотеки.

Варто було Розі поставити запитання, як їй показували відповідь. Її цікавили школи і дитячі садочки. Цікавило, чи бувають там війни. Втім. На останнє запитання Тіль дав негативну відповідь.

"Підлість, зрада і ненависть не властиві людській природі. Вони є результатом пошкодженого геному. Пошкоджені ділянки ДНК входять у резонанс з вібраціями демонічних світів, змушуючи людину надовго залишатися у цих станах."

- Хочу побачити демонічний світ! - заявила Роза.

Насправді, вона очікувала побачити щось на зразок Вулію з купою перетворених монстрів.

Однак на екрані з'явилася рівнинна місцевість у сірувато-жовтих тонах. Жодних дерев, тільки поодинокі кущі. Низьке небо затягнуте хмарами до самого обрію, причому хмари мають такий самий сірувато-піщаний колір. Та скільки не вдивлялася, дівчина не змогла помітити жодного руху.

"А де ж демони?" - здивовано спитала Роза, вже звикаючи розмовляти з Тілем подумки.

"Як ти собі уявляєш демонів? Як чорта з рогами?" - поцікавився Тіль, і вперше дівчині здалося, що його голосі з'явилася іронія.

"Ну-у, десь так."

Демони - нематеріальні створіння. Здобути матеріальне тіло є їхньою найбільшою мрією. Тому вони відчайдушно прагнуть керувати матерією. Та вони можуть взяти під контроль тільки деякі матеріальні об'єкти, зокрема, і людей. Здобути ж власне матеріальне тіло їм не дано, і в цьому полягає їхнє покарання.

"То легенди про чортів, яких ув'язнили в пеклі, є правдою?"

"Частково так, - погодився Тіль. - Демони ув'язнені в демонічних світах, на зразок того, який ти бачила. Ці світи надзвичайно бідні на енергію, ось чому демоні завжди голодні. Матерія багата на енергію, тому демони прагнуть керувати матерією."

"І роблять це через пошкоджені ділянки ДНК в геномі людини?" - схоже, дівчина з неповною середньою освітою виявляла неабияку кмітливість.

"Не тільки людини. Тварин це теж стосується. Звідси походять ваші легенди про перевертнів, які нападають на людей. Також це стосується мікроорганізмів. Дуже маленькі створіння з пошкодженим геномом стають патогенними збудниками хвороб."

"Тоді зрозуміло, чому у вашому світі немає хвороб", - протягнула Роза.

"Ти маєш рацію. Всі мікроорганізми у цьому світі мають виправлений геном. Вони дружні до людини та інших мешканців світу і виконують багато корисних функцій."

Роза незчулася, як пройшло кілька годин. Про це свідчив годинник на її руці. коли вона нарешті підвелася з крісла.

Поки вона розбиралася з автоматом для видачі їжі, до неї приєднався кваз, потягуючись і розминаючи м'язи.

- Відчуваю себе так, ніби наново на світ народився, - прогудів Рот, приміряючись до кнопок автомату, коли Роза вже відходила з підносом, заповненим стравами.

У зоні відпочинку знайшовся невеликий столик на колесах, що дозволило зручно влаштуватися на дивані, поставивши тацю на столик і тримаючи в руках миску з відбивною, картопляним пюре і грибами.

Рот скептично оглянув своє вбрання і вирішив не псувати чистенькі меблі, влаштувавшись на підлозі між софою і круглою тумбою. Його порція була втричі більшою, ніж у Рози, причому автомат якимось чином здогадався, скільки продуктів потрібно квазу.

На подив Рози, вона побачила на підносі свого супутника великий пучок зеленого салату і пошкодувала, що сама не здогадалася замовити зелень. Просто не очікувала. що пізньої осені можуть з'явитися свіжі пагони.

- Хочеш? - Рот перехопив її заздрісний погляд.

- Та ні, сама замовлю! - Роза підвелася і попрямувала до автомату.

Рот провів її зацікавленим поглядом.

Із спілкування з голосом він зрозумів набагато більше, ніж Роза. Щоправда, йому не показували фільм на екрані, йому снилися сни.

Якимось чином голос адаптував подачу інформації до його способу мислення. За час, який пройшов з моменту, коли він вийшов, а скоріше вивалився із дверей підйомника, Рот дуже багато дізнався про Тіньовий кластер і його призначення. І тепер, прожовуючи пучок салату, він намагався узгодити нові знання з тим, що йому було відомо раніше.

Тіньовий кластер, а Тіль називав його так і для Рота, був чимось типу перевалочного пункту, щоб переправляти імунних до світу мрії.

Ті, кому пощастило сюди дістатися, мали змогу пройти процедуру очищення від паразиту Вулію, і безпосередньо з медичного блоку зробити крок у двері, що вели до порталу, залишивши Вулій позаду. Такий везунчик потрапляв до світу мрії. Насправді, цей світ мав назву, а скоріше код, що складався із літер і цифр, однак Рот його не запам'ятав. Він також не зрозумів, ким саме був створений світ мрії.

Призначення цього світу полягало в тому, щоб зберегти популяцію імунних, чий геном був наближений до того, який був притаманний людству у незапам'ятні часи, на початку його існування. Це не залежало від раси або національності, адже Вищі сили створили різні раси, які могли діяти в умовах різних планет, і геном кожної був досконалим.

Взагалі-то, Рот і раніше вважав теорії по типу дарвінівської смішними. Оскільки математичні розрахунки переконливо демонстрували, що такий збіг обставин, як ланцюжок випадкових мутацій, що спочатку привели до утворення органічного життя, а потім до появи людини, у масштабах існуючого Всесвіту є неможливим з точки зору теорії ймовірності. Отже, людство було створено більш високорозвиненою цивілізацією, яку Тіль назвав зрозумілим для Рота терміном Вищі сили, однак з не дуже зрозумілою квазу метою. Щось типу передового загону для вивчення матеріального Всесвіту, до якого Вищі сили з якоїсь причини не мали прямого доступу.

Розселившись по численних планетах, люди зазнавали пошкоджень геному з різноманітних причин. Це могли бути фактори навколишнього середовища, такі як іонізуюче випромінення, вживання певних речовин, тощо.