Розділ 52. Берк

Дорога була гіршою, ніж та, що вела до проклятого кластера. Потрісканий асфальт, всипаний зламаними гілками, змушував машину підстрибувати, та Берк не знижував швидкості. Він побоювався, що знахарський дар Ікла дозволить визначити їхнє місцезнаходження або хоча б напрямок, у якому він увозив Шиншилу. І може статися, що захисного дару невидимості виявиться недостатньо, тим більше, що Берк волів берегти його для найбільш небезпечних випадків.

Зовнішнику різко додалося впевненості після порятунку усієї групи на проклятому кластері. Власне, тоді й виникла думка викрасти Шиншилу.

Берк відчув приємне збудження при думці про те, скільки може коштувати імунна з таким даром. А ще згадав, як, прив'язуючи дівчину до сидіння, торкнувся її грудей.

Пружні опуклості були не надто великими, якраз такими, як подобалося Берку. Він навіть міцніше стиснув кермо.

Та й сідниці теж нічого. Він мимоволі уявив, як стискає спокусливі дівочі форми.

Зовнішник був набагато вищим за Шиншилу. Загалом, на зовнішні бази із низьким зростом не брали. А фізично переважав настільки, що дівчина не змогла чинити якийсь значний опір.

Примотуючи її руки до спинки сидіння, Берк не втримався і провів рукою по внутрішній частині стегна полонянки, на що Шиншила відповіла переляканим, як йому здалося, поглядом. Рота їй він вчасно заткнув кляпом, тому кричати вона не могла.

Берк зусиллям волі зупинив еротичні фантазії. В цьому світі варто тільки розслабитися - не встигнеш озирнутися, як станеш чиєюсь здобиччю.

Його метою був квадрат 34F162X8, розташований посеред чорноти.

Хоча розвідувальні безпілотники не могли літати над самою чорнотою, зйомки на підльоті було достатньо, щоб картографувати досить великі ділянки місцевості. Так і найшовся квадрат 34F162X8.

От тільки Берку було відомо те, чого не знали його товариші по базі, адже його завданням була саме картографія. Вишукуючи місця для полювання на імунних та заражених, він виявив стаб, розташований за великою греблею електростанції, що перекривала водоймище масивною спорудою. Увагу Берка привернуло те, що дорога через греблю була єдиним способом потрапити до оточеного з усіх боків чорнотою стабу, а отже, під'їзди до греблі на протилежному березі могли стати вдалим місцем для засідки.

Гребля знаходилася досить далеко від бази зовнішників, та Берк не бачив необхідності ризикувати персоналом бази, адже в його розпорядженні було декілька груп мурів, які працювали в цьому регіоні.

Уважно вивчаючи знімки, Берку вдалося знайти прохід, що дозволяв наблизитися майже впритул до потрібного квадрату. Особливості рельєфу приховували його від мешканців стабу, та й навіщо шукати обхідних шляхів. якщо у стабі є той, хто за необхідності може провести їх через чорноту.

Спеціальний дар дозволяв його носію долати значні відстані на мертвих кластерах, і за необхідности забезпечити просування невеликої групи.

У Берка такого дару не було. Зате була карта.