Розділ 38. Гопники Вулію

Зі свистом перед машиною приземлився овальний предмет, і вибух підняв угору грудки землі.

Рот збільшив швидкість, та наступна граната лягла у небезпечній близькості. Його змушували зупинитися.

Протягнувши трохи, він остаточно витиснув гальмо.

Уламки від наступного вибуху зашкребли по дверцятах з протилежного боку.

Безпосередньо по машині не стріляли з незрозумілих Роту причин. Втім, чому незрозумілих? Вони хочуть узяти трофей.

Втекти навряд чи вийшло б - попереду ще сотні метрів відкритого простору. Рота перестріли на самому в'їзді до міста.

Тут серйозно ставилися до фортифікації і місто обнесли високою кам'яною стіною на середньовічний манер. Вона розступалася тільки для того, щоб пропустити в'їзну дорогу.

Стрілянина розпочалася, коли Рот тільки-тільки проминув в'їзд.

Пролунала автоматна черга з іншого боку. Кулі вдарили у землю біля дверцят водія. Роту давали зрозуміти, що він оточений.

- Виходь! - грубий чоловічий голос доносився з даху цегляної споруди, і, напевно, звучав голосно, та для Рота в машині він був ледь чутним.

За міською стіною знаходився величезний, вкритий наполовину пожухлою травою луг. Зліва від Рота була ще одна подібна споруда - чи то сарай, чи то трансформаторна будка. за якою і знаходився той, хто стріляв з автомата.

Не дуже розгонишся влштовувати засідку. Це стало можливим тільки завдяки високій стіні.

Рот сунув у внутрішню кишеню паралізатор і повільно відчинив двері, виходячи з піднятими руками.

- Хто в машині?

- Поранена жінка! - крикнув Рот невидимому стрільцю з гранатометом.

- Перевірте!

З-за другої споруди вийшов чоловік з автоматом, спрямовуючи його на Рота. Одягнений він був краще за зовнішника. Пристойний камуфляж і вкриті пилом берці.

За ним підійшли ще двоє

- Відчиняй! - чоловік вказав автоматом на задні дверцята.

- Чисто! - вигукнув він, переконавшись, що крім Рози в машині нікого немає.

Власником грубого голосу виявився кремезний імунний з бородою і гранатометом.

- Хто такі? - поцікавився він, підходячи. - Зовнішники?

- Та ні, - протягнув той, що з автоматом. - Хіба не бачиш, це кваз.

- А чому машина зовнішників?

- Трофейна! - огризнувся Рот.

- Вона вже мертва! - чоловік ткнув Розу дулом автомату

- Витягайте! - наказав той, що з бородою

Рот хотів сказати, що Роза жива, тільки у летаргічному сні, та вчасно зупинився. Всього одна куля могла обірвати життя дівчини, а бажаючих постріляти тут було вдосталь.

Втім, ноші обережно витягли і поклали на траву.

- Він і справді вірить, що вона жива, - зауважив хтось, побачивши стурбований погляд Рота.

- Нам транспорт потрібніший, - вони не стали обшукувати кваза.

Паралізатор залишався при ньому.

- Хтось знає, як нею керувати?

- Спробую! У Дреда була така.

Грабіжники вже займали місця всередині.

Рот відчув, що до очей підступили сльози, як це було в кладовці бази.

Для чоловіка соромно рюмсати, та він нічого не міг із цим зробити. Коли зрозумів, що залишається один у чистому полі із непритомною дівчиною на руках та одним-єдиним патроном у паралізаторі.

Продовжуючи стояти з піднятими руками, Рот набрав повітря в груди, чи то намагаючись щось сказати, чи то стримати схлип, який рвався назовні.

Чоловік з бородою повернувся до нього спиною і рушив уперед. щоб зайняти місце біля водія.

Відчувши, що вже опанував себе, Рот зробив різкий видих.

Разом із повітрям, з його рота вилетіло полум'я.

Вогняна хмара накрила власника грубого голосу.

Одночасно з цим пролунав постріл. Один з бандитів залишався позаду Рота, тримаючи його на прицілі.

Роту пощастило, що автомат був у режимі поодиноких пострілів.

З різким болем куля влучила під лопатку, застрягши у гіпертрофованому м'язі. Виявилося, що для Рота саме час подякувати Вулію, який обдарував його такою м'язовою масою, водночас зменшивши чутливість до болю.

Із нелюдською швидкістю кваз розвернувся, і, поки стрілець, переводив автомат у режим черги, Рот був уже біля нього.

Діставати паралізатор він не став, а просто приклав дві долоні - туди, куди зміг дотягнутися..

Потужний розряд відкинув Рота від супротивника, тіло якого вигнулося і залишилося лежати нерухомо.

Та Рот уже знав, чого очікувати при проявленні дару, і, згрупувавшись, перекотився так, щоб опинитись за задніми дверцятами. Виявляється, його дар може не тільки зцілювати, а й бути бойовим.

Бандит на місці водія натиснув кнопку "Старт", рушаючи уперед, та за мить переключив на задній хід, намагаючись переїхати кваза.

Потужні м'язи підкинули Рота вгору, і він незчувся, як опинився на даху своєї машини. Тіло діяло на тільки йому одному відомих рефлексах,

В той час, як ватажок грабіжників качався по траві і намагався збити полум'я, яке не поспішало згасати, Рот, вчепившись в ручку біля люка, другою рукою тягнувся до кишені за паралізатором.

Ногами він спирався на надфарники. Якщо хтось згадається відчинити задні дверцята, йому не втриматися.

Та все ж таки Рот знав свою машину краще. Замість того, щоб витягати паралізатор, він накинув на дверцята верхню блокувальну скобу.

Водій різко крутнув вліво, а потім вправо, намагаючись скинути зовнішника, та це призводило тільки до того, що машина підстрибувала на узбіччі.

Гулкий удар по металу сповістив. що хтось усередині намагається дістати Рота, стріляючи у дверцята. Це викликало тільки посмішку - машина розрахована і не на таке.

Водій спромігся розвернутися, і спочатку Рот не зрозумів мету цього маневру.

Та потім його волосся стало дибки - машина їхала прямо на Розу.

Безпомічна дівчина продовжувала лежати на узбіччі. Ще декілька митей, і від безстрашної напарниці залишиться тільки купа закривавленої плоті і розтрощених кісток.