Розділ 36. Небезпека

Рота розбудив його ніс.

Запах тушонки з відкритих банок заважав йому спати. Тим більше, що декілька залишилось, відкладені Розою на наступний день.

Та було щось інше, що неабияк бентежило Рота.

Цей запах був схожий на запах того чудовиська на галявині.

Заражений! До них підкрадається розвинений заражений.

Причому він недалеко.

Рот згадав, як сам йшов по слідах імунних, вловлюючи найменші відтінки запахів, які, здавалося, повинні були вже вивітрися, тим більше, що імунні навіть не проходили там пішки, а проїжджали машиною.

Тоді, вибравшись на більш-менш пристойну дорогу, Рот із здивуванням відчув знайомий запах.

А це означає...

Він тільки зараз зметикував. Це означає, що покинута ним машина знаходиться не так недалеко. Рот уже переконався, що пересуватися у Вулії машиною значно краще, ніж пішки.

Нагорі хтось розкидав меблі, завбачливо підтягнуті Ротом до люку.

Цей хтось намагався дістатися до їхнього укриття.

У походженні цього когось Рот сумнівів не мав.

Він розбудив Розу:

- У нас гості!

Дівчина швидко прокинулася і зашарила в темряві, шукаючи свою зброю.

Їм вдалося знайти її паралізатор з єдиною паралізуючою капсулою.

Метушня нагорі припинилася.

Невже їм пощастило, і заражений пішов?

Рот сумнівався в цьому. Надто вже велику впертість вони виявляють, коли справа стосується смачної їжі.

Пролунав гучний удар. Чудовисько трощило цегляну стіну, що відокремлювала їхню схованку від підземного гаража з відчиненими воротами.

Чудовисько виявило неабияку кмітливість, знайшовши обхідний шлях, та Рот потягнув Розу за собою.

Намацавши в темряві сходинки і піднявшись, він обережно штовхнув кришку люку, відчайдушно намагаючись згадати, чи рипіла вона минулого разу.

- Ти йдеш вправо, я вліво.

Простір великого холу дозволяв розділитись і вдвічі збільшував шанси на успішну атаку чудовиська.

У Рота був майже повний магазин, і він шкодував про те, що, поспішаючи віддалитись від місця, де їх з полковником знайшов заражений, він не захопив додаткову зброю. Адже паралізаторів у машині було вдосталь.

Намагаючись підгадати момент удару в стіну, він повністю відчинив кришку люка й підтягнувся на руках, піднімаючись у кімнату.

Перемахнув через диван, що раніше не вдалося б йому так легко.

Нарешті цегляна стіна не встояла, і монстр з ревом увірвався у підвал.

Та встиг побачити тільки рух нагорі, коли Роза ступила з останньої сходинки в кімнату.

Люк знаходився неподалік від сходів, що вели на другий поверх, і, пригадуючи, як колись вдалося поцілити тварюку з такої позиції, Роза присіла на сходах, очікуючи появи непроханого гостя.

Однак монстр знову підтвердив свою кмітливість. Поки хитрі імунні очікували на нього, влаштувавши засідку, він обійшов будинок і навдивовижу тихо піднявшися по сходах, зміг нечутно прокрастися майже до самої схованки Рози.

В останню мить витримка йому зрадила, і він з переможним ревом просунув руку крізь поручні, намагаючись дістатися до голови Рози.

Дівчину врятував різний стовпчик, що перешкодив зараженому замкнути пазурі навколо її голови.

Притискаючи до себе паралізатор, Вона стрімголов покотилася униз.

Слідом за рукою з гори звісилася голова, та поки монстр оцінював можливості дістатися до Рози, яка лежала нерухомо, Рот, не гірше мавпи балансуючи на купі меблів, таки зміг прицілитися і влучити зараженому у вухо.

На такого великого монстра паралізуюча капсула діяла із затримкою, тож Рот кинувся відтягати Розу від чудовиська. яке повільно сповзало сходами, у конвульсіях трощачи дерев'яні поручні.

Щоб добити паралізованого монстра, Роту став у нагоді звичайний кухонний ніж. Та перш, ніж збирати трофеї, він кинувся до Рози.

Дівчина ще була притомною. На животі знову розповзлася зловісна багрова пляма.

- На цей раз... мені... кінець... - Роза слабко посміхнулася.

Ні! Він не може залишитися один!

Рот заходився готувати живець із знайдених у споровому мішку споранів і пляшки дорогого алкоголю, витягнутої з бару.

Зуби дівчини стукали об край склянки, та він примусив її випити половину.

Далі Рот біг, як несамовитий. Залишивши Розу в будинку, він розмірковував так: крові немає, відкритих травм дівчина не отримала.

Запах зараженого буде перебивати запах людини. А Рот постарався, щоб крові з монстра натекло побільше, шматуючи його тим самим кухонним ножем.

Упевнившись, що сходи і підлога добре залиті кров'ю, він побіг.

За іронією долі, Рот міг пересуватися у Вулії досить безпечно. Від нього тхнуло зараженим. тож інтерес здичавілих родичів до нього буде мінімальним. Всі заходи обережності були тільки заради Рози.