Розділ 29. Фатальна помилка

Роза, стоячи в люку другої машини, стріляла з паралізуючої зброї у величезного монстра. Я побачив це крізь вікно і, схопивши автомат, відчинив дверцята.

- Нічого, - з відчаєм вимовила Шиншила.

Та я й не сподівався.

Паралізуючі капсули рикошетили від кістяної броні.

Кинувши автомат, я дістав лазерну указку і, натискаючи кнопку, навмання провів променем по морді зараженого. Начебто пощастило. На мить лазерний промінь зустрівся з оком монстра, і той закрутив головою, сповільнюючись.

- Тримай указку! - я сунув пристрій в руки Місі та побіг у протилежний бік, намагаючись обійти зараженого збоку, а якщо пощастить, то і ззаду.

Засвітилася, розігріваючись, лазерна вишка. Досі Берк не вмикав її, і тепер я зрозумів чому. Я не міг подивитися в той бік, щоб не бути засліпленим лазером.

Нарешті до мене дійшло, для чого нам можуть статі у нагоді захисні костюми. Прозора передня частина шолому захищала очі від лазерного випромінювання так само, як і скло в машині.

Незважаючи на дезорієнтованість, заражений наосліп кинувся до машини Берка.

Роза опинилася прямо перед монстром. Відкинувши зброю, дівчина сперлася руками на край люка і підтягнулася, відштовхуючись зігнутими в колінах ногами, щоб скотитися на другий бік машини і виграти трохи часу.

У цей момент Берк рвонув з місця. Роза опинилася на землі, та між нею і чудовиськом більше не було перешкоди.

Монстр налетів на дівчину, підминаючи під себе.

Армійський вишкіл дався взнаки, і куля з мого автомату вцілила точно у споровий мішок.

Відчайдушний крик Рози сплівся з ревом монстра. В агонії він протягнув дівчину за собою. Коли ми з Міхою підскочили до них, і Міха добив зараженого ударом сталевого прута, Роза ще була притомною

Її очі, що потемнішали від болю, дивилися на мене.

- Бережи себе, - її губи ледь ворухнулися. - У тебе далекий шлях.

Поки Міха відтягував монстра, вкотре демонструючи неабияку силу, я розтиснув стиснуті зуби дівчини і влив їй до рота трохи живчику.

Глибокі рани від кігтів простягнулися поперек плеча, зачепивши грудну клітину. У Рози була зламана ключиця і вивихнуте плече розідраної руки.

- Тримай її!- скориставшися непритомністю дівчини, мені вдалося вправити плече.

Роза тільки застогнала, не приходячи до тями. На животі багровою плямою наливалася гематома. У неї внутрішня кровотеча.

- Дай їй ще живчика! - наказав я Місі.

Все ж таки, Вулій робить людину сильнішою. Навіть непритомною, дівчина робила ковтальні рухи. не захлинаючись.

Саме час пробудити свій дар знахаря, хоча я поняття не мав. що для цього потрібно.

Згадав, що деякі цілителі в моєму світі лікують руками, і поклав руки - одну на темну пляму. що розповзалася по животу, вже заходячи на грудну клітину, а другу на чоло.

Фізичний контакт допоміг. Я ніби занурився у внутрішній простір її організму. Внутрішніх органів як таких не бачив, тільки невиразні контури. Та було враження, що я торкаюся руками внутрішніх потоків життєвої сили.

У місці крововиливу вони були викривлені таким чином. що накладалися один на одного. Я спробував розвести їх руками, щоб повернути у звичайне положення. Потроху це вдавалося, і чорна пляма, яку я бачив на місці викривлених потоків, почала зменшуватися. По чолу потекли краплини поту. Зусилля було таке, начебто мені доводилося тягнути на канаті вантажівку.

Нарешті, енергія потекла своїм природним руслом, а я без сил упав поруч із Розою, тільки відчувши. що її дихання стало ритмічнішим.

Що за галас?

У реальність мене повернули чиїсь голоси.

Виявляється, пройшло зовсім небагато часу, а мені здалося. що ціла вічність.

Із зусиллям я сперся на лікоть. Тіло відмовлялося виконувати будь-які дії і вперто саботувало мої спроби підвестися. Все ж вдалося повернутися на бік, а побачене змусило сісти.

Міха з Тюрею витягували з другої машини нерухомого Берка.

Побачивши, що він, вивівши машину з-під удару, не збирається зупинятися, Тюря вистрілив паралізуючою капсулою. Це був не зовсім обдуманий вчинок, оскільки машина, яка втратила керування, продовжувала мчати вперед, загрожуючи врізатися у дерево на першому ж повороті дороги.

Тюря. який запізно зрозумів свою помилку, встиг зупинити машину у декількох сантиметрах від товстої берези. Шляхом величезних зусиль відтягнувши Берка на сусіднє сидіння, хлопець спромігся дістатися до керма і виконати розворот.