Розділ 48

Кейн злізла з платформи, Саманта зробила те саме і вони мовчки пішли до будинку. Підйомник пересувався тихо. Капралка кинула обережний поверх на подругу, що замислено дивилась перед собою.

– Ти як?

– Я не хочу говорити, – обірвала її Сем.

Кейн зітхнула. Попри горе Саманти, вона їй не вірила.

– Якщо хочеш знати, те, що я сказала було не з емоцій, – мовила вона, одразу підтвердивши думки Кейн. – Я справді шкодую, що довірилась тобі.

Підйомник спинився, капралка зачекала доки двері не відчиняться.

– Знала б ти все це наперед – не говорила б зі мною ніколи, – підказала вона Саманті.

– Саме так, – відвела погляд ветеранка.

– Я зрозуміла, – кивнула Кейн, залишивши підйомник.

На поверсі було хоч в око стрель. Вона пройшла вперед, перечепившись через щось. 

– Зачекай там, я перевірю освітлення, – попередила вона Сем.

Кейн намацала панель і притулила до неї палець.

– Агов? Що зі світлом?

– Це ти так перевіряєш? Яка ж самостійна дівчинка! – саркастично мовив інтерфейс.

– Я вже казала, що ти мене бісиш?

– Якби щоразу за ці слова мені давали по кредиту…

Кейн зітхнула.

– Можеш увімкнути резервне живлення. Будь ласка.

– Ти ба! Ще кілька блекаутів і ти на людину станеш схожа!

Кейн була ладна вивести з ладу всі комунікатори Індиґо, аби змусити інтерфейс замовкнути.

За мить на поверсі увімкнулась резервна підсвітка.

– Вуа-ля! Щось хочеш мені сказати? Бачу по твоїй мармизі. Ну ж бо, не соромся!

– Я все ще не вірю, що Ноубл там, – бурмотіла капралка, розвертаючись.

– Можеш вважати, що в неї Меркурій у ретрограді.

– Меркурій? Це звідки? 

– Сонячна Система. Твоя історична колиска, між іншим! Ганьба тобі і вашим школам!

– Я не навчалась у школі… 

– Багато стає зрозумілим, – перебила її інтерфейс.

– Я зростала у підготовчому центрі, трясця! І тобі про це відомо!

Раптом коридором роздався крик Сем. Кейн побігла до підйомника і заклякла. На сходах лежав Бріон. Тюремна роба розірвана на грудях, кров запеклася у рані. Він не дихав. Кейн підвела очі і різко скочила. Двері її квартири були відчинені. Вона хутко побігла всередину, кігті видовжились, готуючись до атаки.

– Реймі?! – крикнула вона. – Тіллі?!

У квартирі було темно, капралка напружилась, прислухаючись. 

– Я тут, – промовив хлопчик.

Кейн увімкнула світло і пройшла до вітальні. Реймі стояв біля канапи, тримаючи компактну регенеративну панель над пораненою рукою Джея. Кров спинити вдалося, та затягувалась рана доволі повільно. Руки хлопчика тремтіли, направляючи регенеративні промені на поранення, він зосередженос лідкував за процесом. 

Друг стомлено всміхнувся:

– Здоров, Лавкрафт.

Кейн наблизилась до нього, Джей простягнув їй здорову руку і вони переплели пальці.

Якусь мить вони просто мовчки дивились одне на одного. Тоді капралка звільнила руку і перехопила панель у Реймі.

– Піди, перевір як там Тіллі, гаразд?

Хлопчик кивнув.

– Дякую, друже, – кинув йому Джей.

– Що ти тут робиш? – спитала вона, направляючи панель на поранення.

– Ну, щойно відкрились пошукові лінії, якимось дивним чином було знято всі захисні протоколи в’язниці, – Джей скривився, коли промінь почав з’єднувати поріз. – Тож ми всі дали драла. Я знав, що Бріон почне шукати тебе, тому одразу помчав сюди.

– Ми його бачили, – бліда Сем закрила рукою рота. 

– Туди, – кивнула їй Кейн.

Ветеранка прожогом кинулась до вбиральні. 

– Як вона? – тихо спитав Джей.

Кейн хитнула головою.

– Я бачив, що відбувалось у капітолії…Це жахливо.

Рана остаточно затягнулась, капралка відклала панель і сіла поруч з другом.

– Треба забрати Бріона.

– Я цим займуся, – підвівся Джей. – Лишайся тут.  Скільки в нас часу?

– Імпульс активовано, – відповіла за неї інтерфейс. – Оскільки він всмоктується через шкіру, доведеться зачекати ще шість з половиною хвилин.

– А де Ноубл?

– Не хочу про це, – хитнула головою капралка і звернулась до інтерфейса: – Кораблі готові?

– Готові. 

– Добре, – Кейн підвелась, підійшовши до дверей вбиральні. – Закінчуй вивертатись і зберися. Нам буде потрібна допомога.