Розділ 39

У капсулі Кейн провела ще два дні. Періодично її витягали звідти, аби промасажувати тіло та замінити газовий балон і наповнити крапельниці. Болю вона вже не відчувала, але постійна втома і рвані сновидіння, викликали абсолютну дезорієнтацію. Крізь сон вона часом чула, як хтось говорить з нею. Вона знала, що навідувався Реймі і Купер, і схоже раз чи два приходила Блейк із Сем. Та ні про що вони говорили, ні як довго пробули капралка не запам’ятала. За останній час її тіло неодноразово піддавалось шаленому стресу і схоже просто не встигало оновитися.

– Вітаю, люба, – озвалась Ноубл, зреагувавши на пробудження Кейн. – Твої показники поліпшились.

– Довго мені ще тут бути?

– Сьогодні проведуть аналізи і визначать це більш точно. Та за моїми підрахунками, твої органи нарешті достатньо оновились. Потрібна буде підтримка твого стану ліками і, звичайно, відпочинок. Тобі не можна зараз перенапружуватись.

– Ми маємо багато, що спланувати. 

– Я розумію, та мертва ти мало, що сплануєш. А саме це й станеться, якщо ти одразу почнеш гицати містом, як сайгак і отримаєш ще кілька струсів мозку.

– Є новини від альянсу?

– Поки ні. Вони захищені від сітки. Ті дані, що я маю не несуть в собі нічого конкретного.

– Знати б хоч скільки часу ми маємо…– зітхнула вона.

– Я б могла сягнути далі. Та для цього треба чимало роботи.

– Якої? Я можу допомогти?

– Так. Відпочинь по-людськи. Серйозно, люба, ти змушуєш мене нервувати. А я в цілому не маю такого у власних алгоритмах. Годі вже.

Кейн важко зітхнула.

– Тук-тук! – озвалась Саманта. – Ти прокинулась, кицю?

– Привіт, Сем.

Дівчина стиснула губки, погляд виражав щире співчуття.

– Моя дівчинко…– вона наблизилась, провівши рукою по склу капсули. – Я так хвилювалась…Бріон, паскудник! Якщо я колись його побачу – голову відкушу.

Кейн всміхнулась.

– Як ти? – вона уважно оглянула Саманту, дівчина була вбрана у темно-синю сукню і стильні чобітки із шоколадної замші, підбори переливалися перламутром. Волосся охайними хвилями спадало на плечі, красивий макіяж підкреслював очі. Вона була як завжди: вдягнена за останньою модою, доглянута із усмішкою на губах. Та її погляд…Він лишався зламаним, сумним та настороженим.

– Все чудово, кицю. Зараз для мене головне, щоб ти одужала. Я навідувала тебе кілька разів, та ти спала…Дуже рада, що можу говорити з тобою.

Кейн всміхнулась, Саманта поправила волосся. Каблучка на пальці була відсутня. Капралка не була певна, що було б коректно лізти із запитаннями, тож вона вирішила дочекатися, коли Сем сама розповість.

– А де Реймі?

– О…Ми з Блейк трохи похазяйнували і забрали його до мене. Блейк живе зі мною. Твій друг Купер теж часто зазирає. Ноубл сказала, за ними треба нагляд.

– Не ризикуй, я скоро вийду звідси…

– Гей, ні-ні! Навіть не думай хвилюватися, зрозуміла? Маккензі обіцяв захист. Отже, я буду захищена. А разом зі мною і всі інші. Я подбаю про них Кейн. А тоді і про тебе, коли ти одужаєш. Ніхто й ніколи більше тобі не зашкодить. І Реймі також, я обіцяю.

Кейн відчула, як очі запекло від сліз. Її горло стислося. Саманта завжди здавалась їй легковажною, трохи зніженою, можливо не найрозумнішою із оточення. Та всього за місяць вона неабияк змінилась. Навчилась керувати, хоч ніколи не мала до цього хисту. Почала брати за щось відповідальність, а не покладатися повністю на впливового нареченого. Їй було не начхати на інших. Вона прагнула дбати. Кейн хотілось вилізти з клятої капсули і обійняти подругу. Натомість вона лише поклала долоню на скло.

Сем лагідно всміхнулась приклавши свою долоню з іншого боку.

– Ти скоро будеш вдома, кицю. Тільки, будь ласка, не нервуй і не думай ні про що. Дай капсулі зцілити тебе і все буде гаразд.

– Чи є новини від Джея?

– Так. З ним все добре, він лишив тобі повідомлення.

Кейн всміхнулась.

– Я піду, не втомлюватиму тебе. Одужуй скоріше, ми скучили, – Сем всміхнулась, повільно залишивши палату.

– Ноубл?

– Програю запис Джея, люба.

Кейн зітхнула, готуючись почути голос друга.

– Здоров, Лавкрафт. Перш за все урочисто присягаюся: щойно Бріона переведуть до в’язниці – йому гаплик. Давно хотів надерти дупу тому виродку. А після того, що він зробив з тобою – я готовий розірвати те кляте ведмедисько на шмаття. Знаю, ти будеш хвилюватися, бо це, бляха, твоя найгірша риса. Ти постійно про щось варишся, постійно накручуєш себе, тривожишся. Я не знаю більше таких заморочливих людей як ти! Переживати щоразу всі найгірші сценарії певно виснажливо. Тобі і випробувань з чергової “терапії” не треба – ти сама собі пекло, Кейн.

Він важко зітхнув.

– Та я зрозумів, як це. Бо коли почув, що сталось, коли дізнався, що ти можеш не вижити, бо цей шмат лайна не лишив на тобі живого місця…Я пережив всі кляті сценарії, Кейн. Я уявив, що ти померла і не зміг би з цим змиритися. Начхати, що попереду.  Бо ця загроза лякає мене. Цей самий момент, у якому ти була, сміялась, вистукувала ритм, аби відповісти на шифр, а у наступному – лежиш у довбаній капсулі однією ногою в могилі.