Розділ 22

– Трясця… у цьому скафандрі в мене геть нема талії! – пищала Саманта, коли вони залишали корабель. 

До Парреса лишалося небагато. Решту шляху вони мали здолати прискорювачами, що були вмонтовані у лікті та стопи костюму. 

Кейн роздратовано зітхнула.

– Не мовчи! – скиглила Сем.

– Все в тебе є, заціпся, і так голова гуде, – зітхнула Кейн.

– Легко тобі казати! В тебе досить непоганий задок навіть у цій дурнуватій штуці!

– Та яка тобі різниця? Ти ж не бачиш себе з боку все одно.

– Я вже й забула як в них незручно, – намагалась поправити костюм вона, та у щільних рукавицях це було неможливо.

– Еге ж. Почуваюсь телепузиком…– фиркнула Кейн.

– Ким? – перепитала Саманта.

– Забий, – зітхнула капралка.

У костюмі Кейн була неповоротка. Хоч візуально він здавався досить прилеглим до тіла. Все клята реклама. Зверху костюм вкривали цифрові пластини, що викривляли його зовні, стискаючи. Тож у всіх каталогах скафандри здавались надсучасними, анатомічними і гарно підкреслювали добре розвинену фізичну форму моделей.

Насправді ж, вдягати це одоробло не хотілось навіть на кілька хвилин, не кажучи вже про довготривалі подорожі.

– На позиції! – підвищила голос Саманта і кинула погляд на подругу. – Не дуже грубо? – шепнула вона.

– Все добре, Сем.

Капітанка всміхнулась.

– Ноубл, прискорення, – наказала Кейн інтерфейсу, що вже контролював основні показники скафандра.

– Запускаю прискорювачі, люба – сповістив голос розумного асистента.

Кейн всміхнулась.

– Ми тепер настільки близькі?

– Я подумала, коли ти вже назвала мене на честь Донни Ноубл, було б непогано завантажити словник її найпопулярніших виразів. Якщо ти проти, я залишу заводські налаштування.

– Та все гаразд, люба, – хихотіла Кейн.

– Дякую, за ніщо! – інтерейс цитувала персонажку, на честь якої була названа. 

Капралка розреготалася.

– Взагалі недоречно, але хай.

– Ем…Котусики… – голос Саманти роздався у комунікаторі внутрішнього зв’язку, то була закрита лінія команди.

– Трясця, чого ніхто не відмовив її від такої назви? – бурмотів Джей, наближаючись до Кейн.

– А тобі є різниця? – пирхнула вона.

– Це якось не солідно, – нахмурився він.

Блейк кинула на чоловіка зверхній погляд, помітивши, що він зараз спинився поряд із Кейн. Джей відвів очі, та боковим зором помітив, як ветеранка прискорилась, підбираючись ближче до Саманти.

– Не солідно для в’язня, що обертається на пантеру? – спитала у нього подруга. – Чи для чоловіка на четвертому десятку, що грає в хлопчиська, кидаючи сором’язливі погляди на колишню? Яка, маю сказати, за ті роки перетворилась на машину для вбивств.

Джей закотив очі.

– Я і забув яка ти дратівлива.

– Пригадуй. Бо я змінюватись не збираюсь, – вишкірилась до нього Кейн.

– Старт буде оголошено за кілька хвилин. Обговорімо наш план ще раз, добренько?

Кейн підбадьорливо всміхнулась. Джей зітхнув так важко, що здавалося його скафандр розгерметизує.

– Отже, Кейн, Джей та Блейк рушають першими як найпрудкіші. Ви маєте зайняти позиції і слідкувати за периметром. Олів, Уолш та Селлеґ, ваша задача швидко знайти шлях, керуючись мапою. Я, Колін, Мартін та Ларс виконуємо роль супроводу, контролюючи шлях попереду та за вами всіма. Отже, йдемо за маршрутом, забираємо приз і хутко летимо на Атлас. Зрозуміло?

– Ти не врахувала ще кількох моментів, – склала руки на грудях Блейк. – На Парресі є сліпі зони, у яких глухне вся комунікація. Маршрут пролягає через них. Нам треба обійти їх без загрози втратити зв’язок з командою.

– Гм…– розгублено мовила Саманта. – Так…Твоя правда…Тоді ми обійдемо їх у два прийоми: розділимось на групи, одна піде з північного боку, інша з південного.

– Було б непогано, якби ми могли скоротити відстані…– натякнула Кейн.

Блейк роздратовано зітхнула. Саманта певний час міркувала, а тоді округлила очі:

– Короткотривалі стрибки! 

Джей всміхнувся, кинувши погляд на Кейн.

– Ти не можеш не допомагати, так? – тихо звернувся до подруги він.

Вона змовчала, та все ж всміхнулась.

– Стрибок в межах комунікаційної діри? Якщо ти і долетиш, то без повітря і зв’язку, дурепо, – пирхнула Блейк.

Саманта помітно засмутилася.

– Сем уже пояснила як це зробити, чи ти не слухала? – здійняв брову Джей.

– І хто б казав? – тихо звернулась до нього Кейн.

Саманта на слова Джея нахмурилась. Вочевидь, не розуміла, що саме вона могла сказати до цього.