Розділ 21

Кейн вишкірилась, відступаючи. Ведмідь поволі ступав вперед, видаючи глухе гарчання. Гострі жовті зуби небезпечно блищали у штучному освітленні зали.

– Кейн! – кричав Джей. – Та пустіть мене, виродки!

Ведмідь став на задні лапи, гострі погнуті пазурі ледь не торкнулися обличчя Кейн.

Вона згрупувалася, аби відскочити в бік.

– Обернися! Трясця, він тебе вб’є!

Джей мав рацію, та Кейн до останнього не хотіла перетворюватись. Вона не хотіла демонструвати свою слабкість. Для неї звертатись до свого гепарда, замість того аби вирішити все самостійно здавалося чимось ганебним, неначе вд звіра у ній значно більше. Свідомо вона робила це вкрай рідко.

Бріон махнув лапою, загарчавши. Удар прийшовся їй у скрою. Кейн відлетіла до стіни, пробивши каркас. Гострі кігті, що видовжились, пошкодили трубу. Пара, що мілкими крапельками осідала на її обличчі затьмарювала погляд. Кейн закашлялась. Всі волоски на тілі миттю здійнялися, у передчутті. Бурштинові очі засяяли і звузились у хижій манері. М’язи напружились, готуючись до нападу. Лють. Шалена, нестримна, нелюдська лють. Від неї все перед очима ставало червоним. Від неї кров у жилах неначе замінило полум’я, від якого все стискалося.   Капралка відчула жар, від якого хотілося здерти з себе одяг разом зі шкірою. Вона зашипіла, а тоді просто дозволила гепарду взяти гору.

Перетворення було різким і гарячим. М’яко ступаючи, вона вишукувала Бріона, який здавалось, теж зачаївся, аби напасти несподівано. Кейн відчула його позаду, та ведмеді були грубими і важкими. Тож гепард хутко розвернулась і набрала швидкості, стрибаючи чотирма лапами у груди ведмедя. Той заточився, пробиваючи іншу стіну.

Хутко підводячись він заревів і махнув товстою лапою. Тонкий звук його пазурів просвистів у повітрі. Він шарпнув підлогу іншою лапою, лишаючи глибокі подряпини. Кейн принишкла за уламками, пригнувшись. Її лопатки рухались, готуючись до нового стрибка. Морда ведмедя видовжилась, він сіпав вологим носом, втягуючи повітря. Шукав її за запахом.

Кейн випередила його, стрибнувши знову. та Бріон встиг озирнутися іі схопив гепарда за голову. Він гарчав їй прямо у морду, стискаючи товстими лапами витончену голівку дикої кішки. Гепарди були прудкими. Чи не найпрудкішими, та вони не були сильнішими за інші види. Їх череп і щелепи не були створені для боротьби. Їх витончені довгі тіла не були тілами бійців. Вони – бігуни. Проте ведмеді…Хай в вайлуваті, хай не найрозумніші, та вони були силою. Силою, якої Кейн ніколи б не змогла мати.

Лапи гепарда сіпались, у спробі вивільнитись. Ведмідь тримав міцно, ставши на задні лапи. Він гарчав. Кейн відчула, як Бріон втягнув повітря прямо над її вухом. Смердюча паща відкрилася, в’язка слина вкрила чистеньке плямисте хутро. Ведмідь клацнув зубами, готуючись перегризти шию гепарда. А тоді щось штовхнуло його в спину. Почулось низьке гарчання.

Скориставшись розгубленістю Бріона, гепард звільнилася, облизавши носа. Вона пригнулася, вишкірившись. Блискуча чорна пантера всадила білосніжні зуби у плече ведмедя. Той загарчав, підвівшись на задні лапи. Джей висів на ньому, не припиняючи гарчати. Складочки на носі виказували невпинний гнів на ветерана.

Ведмідь схопив пантеру за холку і з силою відірвав від себе. Заревівши від болю він облизав скривавлене плече. Джей пригнувся, обступаючи його. Почулось гарчання позаду. Тигриця поважним кроком ступала вперед. Одразу за нею до кімнати заходили ягуарка та дві вовчиці. Вочевидь Блейк привела своїх подруг: Вай, Олів та Саманту.

Бріон загарчав, готуючись до бою. Він по черзі оглядав кожного суперника. по одинці він міг би вбити як котячих, так і вовків. Втім якби вони напали разом…

Ведмідь озирався, втягуючи мокрим носом повітря. Він ревів, дряпаючи гострими пазурами підлогу. Угледівши Кейн він рушив до неї. Пантера перегородила йому шлях, махнувши лапою з блискучими кігтями. Бріон заревів гучніше. Кігті Джея розірвали зхутро на його шиї. Та поранення було неглибоким. Бріон скинув пантеру, Джей відлетів вбік, до тієї ж стіни, яку нещодавно пробила Кейн.

Блейк та Саманта кинулись до ведмедя, вчепившись у його лапи по обидва боки. Кейн стрибнула на ведмедя,  що є сили вгризаючись у його шию. М’язи під її зубами напружились. Гаряча солона кров потекла язиком. Бріон загарчав. Ще трохи…натиснути сильніше і все скінчиться.

Джей пискнув. Не витягаючи зубів з плоті ведмедя, гепард скосила очі. Вони не могли розмовляти і все ж вона зрозуміла, що він каже. Він просить не вбивати. Але чому? Чому б не вбити покидька? Більше він не скривдить її, не скривдить ту жінку і того малого. В грудях стислося. Хлопчик. Реймі. Багряна пелена раптом спала з її очей. Що вона робить? Де її прагнення спинити, а не знищити?

Вона витягла зуби, облизавшись. Блейк і Саманта здивовано покосились на неї, та продовжували тримати ведмедя. 

– Шановні ветерани, – почулось у динаміках зали. – Прохання змінити подобу інакше проти вас буде застосовано транквілізатор.

Кейн та Джей обернулись першими. Ветеранка відчула слабкість. Він усвідомлення, що вона скуштувала чужої крові її одразу ж почала турбувати нудота.

– Все гаразд? – спитав Джей.

Кейн мовчки кивнула.

Третьою змінила подобу Саманта. Вона витерла губи рукавом.

– Кицю! – кинулась вона на шию до Кейн. – Я так злякалась!