Розділ 16

Кейн поверталась із важким серцем. Кожен її крок супроводжувався неабияким зусиллям. Неначе все тіло противилось 

– В чому затримка? – повторив контролер.

– Кейн? – кликав її Джей.

– Чому ми не можемо просто переселити тих, хто лишився? Нащо вбивати?

– Ти не маєш ставити під сумнів наказ, Лавкрафт.

– Кейн! – знову крикнув Джей.

– Зроби те, що мусиш. 

Контролер вклав у її руку бластер. З нори витягли двох дитинчат анімонів. Ті пронизливо пищали.

– Кейн, не роби цього!

– Якщо ти порушиш наказ – вся твоя команда буде покарана.

Кейн поглянула на контролера.

– А вони тут до чого?

– Тебе було призначено капралкою. Це колективна відповідальність.

Двоє контролерів підійшли до Джея, заломивши йому руки. А тоді натисли на внутрішній бік колін, змусивши хлопця опуститись на коліна. Низьке гарчання вирвалось з його грудей.

– Не чіпайте його.

Контролер приставив бластер до скроні хлопця.

– Не думай про мене. Не думай про інших. Ми вже досить скоїли. 

– Яким буде твій вибір, Лавкрафт. 

– Вони ж лише діти! Хіба ви не розумієте?

– Тобі вирішувати. Всю твою групу наразі затримано. Одна команда і всі поляжуть. Включно з цими анімонами. Обирай, або двоє анімонів, або двадцять пʼять бійцяв, включно з тобою.

– Хіба вам не шкода своїх бійців?

– Планету вже захоплено. Наразі ваша кількість особливої ролі не зіграє.

Джей сухо реготнув від такого цинізму, від чого отримав чіткий удар у щелепу.

– Не слухай їх. Ми все одно що мертві. Нічого не зміниться.

– Увімкніть звукові хвилі.

Пронизливий писк, змусив капралку схилити голову, притиснувшись плечем до вуха. Джей закричав, скривившись, з бластера, який тримали біля його скроні розходились хвилі специфічного звуку, що викликали неабиякий дискомфорт у модифікованих. Коли боєць був надто близько до джерела звуку, його барабанні перетинки були тимчасово пошкодженими. З вух Джея тонкою цівкою текла кров. 

– Годі!

Звукові хвилі відімкнули. Джей тремтів. Кейн здавалось, якби контролери зараз прибрали руки з його плечей, він би впав на землю.

– Не роби цього…

Кейн зустрілась поглядом із анімонами, що перелякано тулились одне до одного.

– Поверніть їх спинами, – тремтячим голосом мовила вона.

– Я буду поряд, – озвалась Ноубл у комунікаторі.

Кейн випрямила руку, прицілюючись. Що таке два життя після десятків віднятих до того? Та чому її рука тремтіла? Дитинча анімона різко повернуло голову. Вологий носик сіпався, а блискучі чорні очі дивилися, здавалось у саму душу.

Тепер, коли звична пелена навіювання нарешті зникла, Кейн не могла наважитися на дію, що від неї вимагали. Цей момент вона памʼятала найдужче. Спустошення, яке він викликав. Це проходив кожен. Всі вони у якусь мить усвідомили наскільки помилились. Як сліпо довірились Владі. Чи колись вони зможуть сплатити борг за все скоєнне? Чи прийде коли-небудь омріяна спокута? 

Бластер вібрував у заціпенілих пальцях. Спогад нарешті урвався, вона знесилено повиснула на платформі.

– Терапія могла б завершитись годину тому, якби Ви не вирішили тікати від неминучого, – бурмотів Брайан, звільняючи ослабле тіло ветеранки від дротів та ременів.

Кейн роззирнулась. Яскраві лампи сліпили очі. Щоки вкривали крижані сльози.

– Всі пішли?

– Схоже, інші ветерани легше приймають своє минуле. Боюсь Вам знадобиться ще кілька сеансів.

– Це вже дзуськи,– пирхнула вона.

– Ветеранко? – Брайан зі звичною кислою усмішкою торкнувся її плеча.

– Граблі прибрав, або я тебе ними нагодую. 

Кейн підійшла до дверей, а тоді озирнулась:

– Я відмовляюсь від твоїх сеансів.

– Але це необхідно…

– Вам. Це необхідно вам, не мені. Хочете, аби я ходила у цей цирк, замініть клоуна.

– Не зрозумів?

– Мене дістала твоя перекривлена пика, Вулфсток. Шукайте іншого ментора, або я не відвідуватиму ці сеанси.

– Мушу попередити, що у такому випадку Ваше перебування у центрі подовжиться.

– Ну, мені зайнятися все одно нічим. А от чи треба вам, щоб я тут так довго стирчала… – Кейн вишкірилась ментору і штовхнула двері.

Все всередині аж тремтіло від гніву. Відчайдушно хотілось щось розбити і зламати. 

– Кицю! – почулось за спиною.

Кейн зітхнула, Саманта бігла до неї, вистукуючи своїми модними черевичками на підборах. Нова ортопедична модель із цифровими пластинами, що усувала всі можливі незручності при тому набуваючи будь-якого вигляду із наявного каталогу. Цю модель поки лише анонсували, взуття ще навіть немає в продажу, добре мати нареченого у Владі, Саманта мала доступ до всього про що інші лише мріяли.