Розділ 11

Коридор, про який казав Джей був і справді чи не в половину більшим за залу. А ще трохи прохолоднішим, від чого Кейн здригнулася. Під самою стіною розташовувалась товста металева труба, довкола неї, була відсутня підлога. Неначе хтось умисно вирізав довгі ряди поверх за поверхом, до самого підвалу. Провалля було глибоким, адже вони знаходились на сто десятому поверсі.

Джей повернувся:

– Гаразд. Я маю визначити ступінь твоїх вмінь. Почнемо з твого обернення.

– Ні.

Джей здійняв брову.

– Що, даруй? Не розчув.

Кейн підняла на нього очі:

– Ні.

З його горла вирвалось низьке гуркотіння. 

– Ти потрібна їм не у людському тілі. Інакше тебе б не спотворили як нас усіх. Перетворюйся.

– Я не можу.

– Не можеш? – пирхнув Джей. – Ні. Ти не хочеш. Ти соромишся того, чим стала. Боїшся ту іншу частину себе. 

Кейн мовчала.

– Що ж, гаразд. Я дам тобі вибір: або перетворюйся, або рий собі помиральну яму. Бо це єдине місце де тебе не засудять, Лавкрафт.

Почувся чийсь регіт. Джей схилив голову вправо, зелені очі зблиснули.

– Може їй допомогти? 

Тоді наблизився, схопив її за горловину комбінезона і ривком зіштовхнув з труби, утримуючи однією рукою. Яка, до слова, геть не тремтіла, наче вага дівчинки була для нього нікчемною.

Ноги і руки дриґалися, Кейн відчула як все всередині неначе обірвалось від передчуття небезпеки. Висота була значною. Від такого падіння вона б неминуче загинула, попри модифікацію.

Кейн вхопилася за трубу, намагаючись зімкнути довкола неї руки, втім та була слизькою, пальці раз по разу вислизали.

– Ну то як, Лавкрафт? – наблизив до неї обличчя Джей. – Готова помирати?

– Ні,– тремтячими губами мовила вона.

– Ти ба… І чим доведеш?

Він струсив рукою і дівчинка перелякано вхопилась за трубу. Кігті видовжились миттєво, змусивши дівчинку зойкнути. Шкрябнувши метал, вона зіщулилась від неприємного звуку.

Джей всміхнувся.

– Схоже і справді не сьогодні.

А тоді так само легко витяг її, повернувши на місток.

То був початок. Ні, не початок їх дружби. Початок довгого процесу усвідомлення, що Кейн і її гепард відтепер одне ціле. Скільки б вона не прагнула розділити їх, щойно в небезпеці людська суть – звірина одразу стає на її захист.

– Час для пробудження, – лагідно озвалась Амаль. – Ви неймовірні молодці! Тепер повільно розплющуйте очі, не робіть зайвих рухів, підіймайтесь коли будете готові. Наступне заняття відбудеться у кімнаті активного сну за пів години. Всім дякую!

Кейн підвелася. І на біса їй активний сон, якщо вони щойно мало не дали хропака під співочий голос менторки?

У голові дещо паморочилось, схоже це тепер невід’ємна частина занять із Амаль. Кейн залишила залу першою. Центр було облаштовано у такий спосіб, аби ветеранам не доводилось довго блукати між «терапевтичними активностями». Тож, наступна зала була на тому ж поверсі.

Кейн відчинила двері. Високий чоловік у синім медичному костюмі одразу ж повернувся. Колючі очі примружились у кислій усмішці.

– Ветеранко Лавкрафт! Тішуся Вас бачити.

– Вітаю, Брайане, – відповіла вона, роздратовано зітхнувши.

Ну, звісно. Брайан попередив, що є ментором центру. Тож їх зустріч була справою часу. Не те, щоб  Кейн була у захваті від Амаль, втім Брайан Вулфсток, що навідувався аби запросити її на весь цей дурнуватий захід, від початку не справляв приємного враження. Тож співпраця з ним навряд чи буде приємною.

– Бажаєте одразу перейти до наступної активності, чи зачекаємо Ваших побратимів?

Кейн хотіла вже сказати, що серед присутніх мала хіба товаришів по службі. Всі її побратими або мертві, або як Джей – відбувають покарання за відмову виконувати чергові жорстокі накази.

– Розумію, я Вам неприємний… – почав був Брайан, натиснувши на панель біля однієї з десяти платформ із під’єднаними дротами. – Втім нам варто довіряти одне одному, аби співпраця була можливою. Розумієте?

– Ну, я ж тут, хіба ні?

– Хай не з власного бажання, та я вдячний, що Ви не чинили спротиву.

– Ти ба, майже вийшло… – пирхнула вона.

Брайан відірвав погляд від панелі.

– Що майже вийшло?

– Не звучати лиховісно. Потренуйся ще кілька разів перед дзеркалом, раптом я колись повірю.

Брайан розреготався. Скрипучий хрипкий сміх, змусив Кейн примружитись. І якого беня на Міконасі у неї такий чутливий слух?

– Річ у тім, що терапевтичний центр збудовано таким чином, аби загострювати всі Ваші чуття, – неначе у відповідь на її думки мовив ментор. – Саме тому всі запахи і звуки для Вас такі яскраві.