5

Прийшовши до тями парубок зрозумів, що лежить на обочині дороги, а над ним схилилася дівчина що дбайливо витирає йому обличчя своєю хустинкою. Розбитий ніс болів немилосердно, та він як справжній мужчина, не мав це і найменшим натяком показувати це дівчині. Відсторонивши руку сусідки і зціпивши зуби він повільно піднявся на ноги. А глянувши на Наталку невесело промовив:

– Невдала у нас вийшла сьогодні подорож. Доведеться іти до дому пішки. Дорога у нас не близька тож поспішимо, щоб хоч до світанку встигнути повернутися в село.

І вони пішли. Літній вечір видався на диво тихим і погожим. На безхмарному небі сяяв щедрий розсип яскравих зірок. Повітря було насичене запахом розпашілої за день землі. Десь у полі щебетала якась нічна птаха й сюрчали невидимі цвіркуни. А вони все йшли та йшли. Кров незабаром перестала скрапувати з розбитого носа, та й біль майже вщухла, то ж Степан вже міг взяти Наталку за руку, і щоб розвіяти гнітючий настрій почав говорити. Розказував те про що давно вже їй не розповідав, про своє життя в місті за останній рік, про те як складно було здавати останні іспити в школі, про кумедні випадки що трапилися з ним за цей час що вони не бачилися. А потім вони згадували минуле, як разом бавилися та розважалися коли ще були малими дітьми і від цих розмов на душі в парубка стало так тепло й затишно.

До світанку залишилося геть мало часу коли вони нарешті добралися до рідного села. Провівши дівчину до її садиби хлопець на мить затримався не знаючи що сказати сусідці на прощання. Наталка виявилася більш кмітливішою. Зробивши крок вперед вона стала навшпиньки і несміливо поцілувала парубка. Їхні губи злилися в одне ціле й він відчув весь смак її вуст. Вони були теплими, вологими і чимось схожими на його улюблені стиглі вишні. Тільки на відміну від соковитих ягід принесли юнакові незрівнянно більше бентежної насолоди й якось навдивовижу трепетного задоволення.

Їхній світанковий поцілунок тривав якусь секунду, або може й дві, та він залишив після себе незгладимий слід в свідомості юнака. Степанко раптом зрозумів наскільки був нерозумним шукаючи розваг з нікчемним Штепселем та його недоумкуватою компанією. Навіть азарт і втіха від керування чужим автомобілем не могли зрівнятися з тим що він тільки-но пізнав. Юнак відкрив для себе просту річ, що для того що гарно провести вільний час зовсім не потрібно вештатися далекими краями. Достатньо просто звернути свою увагу на тих хто поряд тебе, і з якими тобі завше буде затишно й приємно.

А ще хлопець й гадки не мав, що цієї ночі в його серці пустило перші паростки велике почуття на ймення – Кохання. Мине зовсім небагато часу й бабусині слова стануть пророчими, і її внук врешті-решт пов’яже своє життя зі своєю сільською сусідкою. Та все це буде потім, а поки що Степанко поспішав добратися до ліжка щоб з головою поринути в солодкий сон. Зранку на нього чекало чимало всіляких справ, а надвечір він сподівався знову відчути смак Наталчиних вуст, що так нагадували його улюблені стиглі вишні.