4

Степанка, в глибині душі, трохи шкребли побоювання, що Штепсель не захоче прийняти в свою хлопчачу компанію неповнолітню дівчину, та занепокоєння юнака виявилися марними. Федя не роздумуючи ні секунди тільки ствердно кивнув головою на його. Надвечір вони традиційно зібралися біля сільського клубу, щоб вирушили на чергову «кавалерку». Сусідка як було умовлено теж прийшла. У чорних джинсах, блакитній кофтинці, з волоссям зав’язаним тугим «хвостиком» вона виглядала напрочуд симпатичною, навіть спокусливою.

За звичкою дорогу до нового пункту призначення Штепсель вибирав на власний розсуд, а оскільки ще був тверезим, то й кермував автомобілем сам. Степанові в такі моменти доводилося влаштовуватися на задньому сидінні і уважно запам’ятовувати шлях яким вони прямують. Та на цей раз зробити це виявилося не так вже просто. Справа в тому, що вся їхня компанія складалася з п’ятьох чоловік і вільного місця для дівчини не знайшлося. Довелося парубкові, під іронічні кпини приятелів, брати сусідку собі на коліна. Наталка виявилася на диво легенькою, тримати її не склало ніяких незручностей, однак тепло дівочого тіла й солодкуватий аромат її волосся неабияк бентежили юнака всю поїздку.

Сама дискотека, в якомусь селі загубленому серед пшеничних ланів, не викликала особливого захоплення ні в дівчини, ні тим паче хлопця. Все було до банального звично та передбачувано. Незнайома молодь, котра практично не звертала на них уваги, порепана дерев’яна підлога, що слугувала за танцпол, хриплі ритми мелодії, яка давно вже минула пік своєї популярності. Заради такого нуднуватого «задоволення» не варто було й пертися в таку далечінь.

Протанцювавши кілька танців Степанко і Наталка залишили клуб. Зовні хоч і було не надто спокійніше, та все ж там не так дошкуляв сморід сигаретного диму. Вони підійшли до їхнього автомобіля і тут дівчина вдихнувши на повні груди чистим повітрям не стримавшись, розчаровано зауважила:

– Яка нудна дискотека. Могли б так само й дома розважитися.

– Зате на машині покаталися, а назад вестиму вже я, – виклав юнак свій єдиний козир.

Сусідка зі здивування глянувши на парубка хотіла було щось запитала, та не встигла, бо появився Штепсель зі своєю компанією. Всі хлопці вже були напідпитку, про що свідчила їхня непевна хода. Наблизившись до іномарки Федя вилаявся:

– Лайно собаче, а не сільська дискотека. Я знаю ще одне місце, де можна добряче погуляти. Сідаймо й поїхали. Тепер ти за рулем.

З цими словами Штепсель кинув ключі від свого автомобіля Степанкові. Юнак гордовито глянув на сусідку й поліз на шоферське місце. Правда радіти йому довелося недовго. Тільки-но вони виїхали зі злощасного села, як парубок почув позаду себе нехороше вовтузіння. Глипнувши в дзеркало заднього виду хлопець побачив, як один з приятелів Феді намагається залізти рукою дівчині під кофту. Наталка закусивши губу мовчки і не надто успішно чинила супротив.

Картина ця настільки неприємно вразила Степана, що він відразу заступився за сусідку, звернувшись до Штепселя:

– Федя, скажи йому щоб дав спокій моїй сусідці, бо інакше…

– Що інакше? – раптом визвірився Штепсель на хлопця. – Що ти можеш нам зробити пацан?

А дійсно, що він міг зробити чотирьом лобурякам, котрі були і старші, і сильніші за нього. Та головне в нетверезому вигляді не надто контролювали свої вчинки. Вихід прийшов сам собою. Різко вдаривши по гальмах парубок зупинив машину. Трапилося це так несподівано, що Федя котрий неприв’язаний сидів на передньому місці ледь не пробив головою лобове скло.

– Інакше я відмовляюся везти вас дальше, – рішуче мовив юнак. – Самі сідайте за кермо і їдьте куди вам заманеться.

– Ах ти паскудо! – люто гаркнув переляканий Штепсель. – Забирайся з моєї машини. Дальше підеш зі своєю лярвою пішки.

Степанко мовчки виліз з автомобіля, потерпаючи, щоб так само безперешкодно випустили з салону іномарки і Наталку. На щастя ніхто затримувати дівчину не став. Вона вибралася назовні саме тоді коли Федя забирав ключі у хлопця. Презирливо на двох підлітків п’яний лобуряка чвиркнув крізь зуби:

– Ти мені більше не друг.

Після цих слів врізав кулаком в обличчя хлопця. Удар виявився настільки раптовим, що Степанко ніяк не встиг на нього відреагувати. Від пронизливого болю у нього наче в голові щось вибухнуло, перед очима спалахнули яскраві іскри, і вже наче крізь сон він почув як голосно скрикнула дівчина, заскавучавши гальмами рвонула з місця машина, а з його розбитого носа почала цабеніти кров.