Стежками веселкового дитинства
Лісове лихо
Проснулось сонце і протерло очі,
З хмаринки злізло - і всміхнувся світ.
Умилось росами, «прощай» сказало ночі,
З промінчиком у гай вже шле привіт.
Проснувся світ, пташиний спів полинув,
Вже щебет радісний луна і тут і там.
Аж раптом… в лісі хтось мов камінь кинув –
І сумно стало й лісу, й небесам.
І сонце слізьми вмилося у небі,
І спів пташиний в лісі не луна.
Бо хтось подумав, що йому так треба,
Й з рогатки вистрілив у солов’я.
А птах на гілці тихо поточився
Й під дерево у будяки упав.
Навколо лемент, крик птахів зчинився,
Та голок соловей не відчував…
Сім’я ридає, плачуть солов’ята,
Що лиш сьогодні у цей світ прийшли,
Й відразу залишилися без тата…
А з ними сльози звірі всі лили.
А той, в чиїх руках рогатка,
Отой малий кусочок деревця,
Страшною стала зброєю пташатку,
Той зараз корчив з себе молодця.
І зараз їхня жертва – це пташина.
А потім перейдуть же на людей!
Батьки! Навчайте ви малу людину,
Синами Божими виховуйте дітей.
#3685 в Різне
#953 в Поезія
#771 в Дитяча література
Відредаговано: 08.02.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
