Стежками веселкового дитинства
Про сонечко
Зранку сонце вибігає
Із-за поля, із-за гаю,
Все вперед біжить, спішить,
Не спиняється й на мить.
Озирається тривожно –
Зупинитись ж бо не можна.
Навіть хмарку як здибає,
Вмить навколо оббігає:
Треба ж людям бо світити,
А не хмарці догодити.
Треба ж грозу не пустити
На запашні людські жита.
Людей треба добре гріти,
Як малят треба леліти.
Отож соне поспішає
І людей обігріває.
Треба встигнути за день
Всіх-усіх зігріть людей.
Тож не дивно, що надвечір
Соне мокре з ніг по плечі.
І усю оцю водичку
Вмить скидає на травичку,
Щоб вона собі умилась
І ніколи не журилась.
#3685 в Різне
#953 в Поезія
#771 в Дитяча література
Відредаговано: 08.02.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
