Стежками веселкового дитинства

Сумовита осінь

Осінь з листом закружляла –
Вже в танок його веде.
І хмаринка сіра в небі
Над полями вже бреде.

У своїм мішку сірезнім
Тягне дощ, і зливу, й сніг.
І ніхто її, нещасну,
Не пуска на свій поріг.

Під хмаринкою, що в небі
Так сама собі бреде,
Лиш зеленими лишились
Сонні сосни де-не-де.

А тим часом чути птаство –
Вже у вирій відліта.
І тужливе «Кру» повсюди
З вітром тихим долина

Подобається

#3684 в Різне
#952 в Поезія
#771 в Дитяча література

Відредаговано: 08.02.2021