У лісі соловейка чути щебетання,
Своїми співами він зустріча світанок,
Старого дуба долина зітхання,
І шепче листя на деревах: «Ранок».
І прокидається навколо усе вмить:
Нарциси заспані труть оченята,
Ясен невиспаний тужно шумить,
Маленькі позіхають солов’ята.
Та раптом кущ край лісу ворухнувся,
Стурбовано вовтузиться хтось в листі.
То в ньому зайчик спав. Проснувся –
І геть побіг в зеленому намисті.