Розділ 4

  ⋆⁺₊⋆ ☾⋆⁺₊⋆РОЗДІЛ 4⋆⁺₊⋆ ☾⋆⁺₊⋆ 

    Ранок для Найли розпочався тоді, коли вона спустилася зі своєї кімнати в кухню аби поснідати. В інші дні вона б прокинулася приблизно шостої ранку, але через затяжну прогулянку спала до обіду. Вона проходила коридором, стіни якого були прикрашені картинами столичного похмурого замку, природою диких лісів, а деяка картина зображала молодого Кампена Дріга на коні. Коли Найла запитувала в матері чи завжди батько був таким суворим, вона відповідала, що час змінює якості людей тією чи іншою мірою, але закінчила свою репліку тим, що батько той, ким був у молодості, просто деякі його риси характеру або зникли, або ж навпаки стали домінувати.

  Під час споглядання обличчя батька їй стало неспокійно. Звичайна реакція на батька. Хоч він і був тим, чия кров тече в Найлі, вона завжди відчувала загрозу від нього. 

  Коли вона зайшла на кухню щоб приготувати їжу, побачила тінь, що падала на підлогу від кремезної статури чоловіка, що сиділа за столом. Він просто сидів, склавши руки в замок і про щось міркував.

  — Батьку.

  Він повернувся до неї і Найла побачила беземоційне холодне обличчя чоловіка, який був її батьком. Він нічого не сказав, лише поглянув своїми сірими очима їй в душу.

  — Я не знала що ти приїдеш.

  Він дивився на неї здавалося вічність, а потім промовив слова, через які у Найли все похололо.

  — Так. Сідай за стіл, — сказав він низьким серйозним голосом.

  Вона відчувала владність чоловіка. Батько не терпів заперечень і тому його слово вважалося законом. Найла одразу подумала, що батько знає про те, що дізналася вона. Невже він дізнався, що її донька проінформована про наступ Щавлійців!? 

  Так, заспокойся, він не міг цього знати, не пройшло й доби відтоді, як Ліам мені про це сказав. Здоровий глузд, холодний розум.

  Заспокоювала себе Найла, але як тільки до неї дійшли думки про те, що буде з Ліамом, не змогла заспокоїтися. Вони ймовірно знищать його кар’єру, якщо не засудять за зраду. Адже розголошення військових таємниць вважалося як таке, а тому могли засудити людину до смертної кари. Найла чудово знала закони, а тому була певна, якщо батько забажає, він може і вбити Ліама.

  Доки Кампен Дріг мовчав, усі сценарії розвитку подій знову і знову прокручувалися в голові Найли. Вона сиділа навпроти нього, долоні спітніли, а пульс пришвидшився. Вона відчувала на собі погляд батька, який ймовірно навмисне створював напружену атмосферу. Або ж це вже фантазії дівчини. 

  А може за моєю поведінкою він зрозуміє, що я щось приховую?

  Він досліджує мою реакцію?

  Вона всіляко намагалася відвести погляд від чоловіка. Почала роздивлятися стелю, штори, поверхню для приготування їжі так, ніби вперше була в цьому будинку, а не все життя прожила в ньому.

  — Мені доповіли про тебе. Молодець.

  — Що? — розгублено запитала вона.

  — Я знаю про те, що ти робиш успіхи в уроках історії. Так ти скоро зможеш працювати на благо королівства.

  О, він про це? Камінь, що розрісся в грудях Найли впав та розбився десь далеко й вона відчула полегшення, від якого почався легенький тремор у руках. Дихати стало легше. Відчуття польоту переривало дихання.

  — Але на противагу цьому ти не можеш жити так, щоб усі вдалі справи не перекривали невдачі. 

  Вона завмерла.

  Напруження взлетіло, а мокрі долоні намочили сукню. Про що він?

  — Я також дізнався про те, що ти прийшла сьогодні пізно. За словами матері ти гуляла з хлопцем, — замовк він. — Це неприпустимо! — крикнув розлюченим голосом батько і встав зі столу. — Ти хоч розумієш як ти нас ганьбиш? Дочка голови селища розгулює ночами невідомо де, невідомо з ким. А якщо вас хтось побачив!? Це ганьба на все селище! А коли про це дізнається король? Що він подумає про тебе? Про мене? 

  Найла мовчала і втиснула руки в стілець. Її пальці побіліли. Від гучності крику їй дзвеніло у вухах. Вона було готова розплакатися й болючий комок підступив до її горла. Гіркота, яка розросталася всередині неї навертала сльози, які вона намагалася зупинити, але марно. Вона почала схлипувати й відлітати в свої думки, аби абстрагуватися від такої болючої для неї критики батька.

  Коли батько охолов, продовжив.

  — Ти не вийдеш звідси як мінімум пів року й молися, щоб ніхто тебе не бачив з тим охоронцем. Як його звати? Джейкоб? Кіліан? А згадав. Ліам! Так от, молися щодня аби тебе й цього вилупка не помітили, бо ж якщо це станеться, я тебе видам заміж. Ти дуже мене розчарувала.

  Наприкінці дня Найла сиділа у своїй кімнаті й читала книгу, вона вже заспокоїлася й відійшла від ранкової сварки з батьком і думала лише про сюжет, який зараз читала, але як тут щось стукнуло в її вікно. Це камінь? Вона підійшла й побачила внизу постать спортивного молодого чоловіка, Ліам.

  — Тобі не можна тут бути, батько побачить.

  — Я хотів тебе побачити.

  — Мені заборонили виходити з дому.