Розділ 2

⋆⁺₊⋆ ☾⋆⁺₊⋆РОЗДІЛ 2⋆⁺₊⋆ ☾⋆⁺₊⋆

  Що ж, будівля варти була така ж як і тоді, коли батько Найли привів її сюди вперше. Тоді Кампен Дріг показував своїй малій донці що трапляється з порушниками закону. Можливо крики тих порушників залишили слід у психіці дівчини, але вона була вдячна батькові, що чула лише крики, а не спостерігала за знущаннями.

  — Люба моя Найло Дріг, ти порушила закон, — промовив Кел. — Невже ти не знала, що неповнолітнім заборонено ходити до бару? Що ж, не зважаючи на те, що ти донька Кампена, мого доброго друга, я не можу тобі цього спустити з рук. Як і всі порушники цієї заборони ти посидиш у камері три доби й обміркуєш чи було це вартим того, — звеселено сказав Кел.

  Вона не розуміла чому всі, хто знають її батька думають, що можуть говорити з нею, ніби це вони її батьки, а не чергові чужинці. 

  Доки її вели коридором вона вже уявляла реакцію батьків. Маму повідомлять і вона скаже, що це ганебно. Батькові докладуть про цю ситуацію також і йому це дуже не сподобається. 

  Коли Найлу зачинили в камері, вона побачила, що в приміщенні сиділа Зоя, донька фермера, яка не всидить на одному місці. Дівчата не сильно товаришували, тому у них було повно часу щоб роззнайомитися.

  — Привіт, Зоє.

  — О, які люди! Це ж сама донька голови Дріга! — звеселено додала вона.

  — І я рада зустрічі.

  — А я не рада. Зважаючи на те, як твій батько обходиться з нами. Та що там казати, якщо він навіть доньку свою не жаліє, а садить до камери.

  — Вибач, але я не в курсі, що саме сталося? — не зважаючи на докори запитала Найла.

  — О, то ти й не знаєш? Звісно, тобі добре живеться, нащо тобі знати.

  Якби ж вона знала.

  Ніхто з родини Дрігів не зацікавлений у тому, щоб вводити Найлу в курс справ. Попри те, що вона просила про це, їй відмовляли. Тому вона іноді сама дізнавалася інформацію від жителів селища, але про ситуацію Зої не знала.

  — Певно дятел продзьобав маківку твого батька бо він заборонив продаж зерна до інших населених пунктів. У нас надлишок продуктів! Вони псуються! Доходи падають!

  А це цікаво. Батько ніколи б нічого подібного не робив якщо не виникало потреби. Йому тільки вигідніше експортувати продукти. Податки платяться, економіка в нормі. То що ж такого сталося, що він заборонив продаж?

  З цими думками Найла лягла спати. 

  На початку світанку вона досі не бачила жодного сну, адже не могла спати через болі в спині, у камері не було мазі. Зоя ще спала, а Найлі почулися кроки, а потім до дверей хтось підійшов.

  Стук-стук-стук.

  У дверях відчинилося маленьке віконечко, в якому стояв той молодий охоронець, якого вона зустріла днем раніше.

  — О, нарешті я вас знайшов, — з полегшенням сказав він. — Вам передали ось це.

  Дівчина підійшла до дверей щоб розгледіти пакунок.

  Коли той розгорнув пакування, вона побачила її – мазь від болю в спині. Невже це сон, чи все ж таки реальність в якій вона найближчим часом засне? 

  — Де ти це дістав? — із захватом запитала Найла.

  — Ваша мати передала мені це коли я патрулював біля вашого будинку. 

  Мама. 

  Певно вона розчарована..

  — Дякую тобі… — як до нього звертатися?

  — Ліам.

  — Дякую тобі, Ліаме. Без тебе я б не заснула.

  Найла поглянула в глибину його блакитних, щирих очей і маленьке віконце зачинилося. 

  Доки вона намазувала ліки, все згадувала непідробну щирість хлопця. Він ризикував посадою коли проносив мазь, а тому після нанесення Найла добре сховала баночку. 

  Їй знову снилися кошмари.

  Вогонь охопив все селище. Люди розбігаються в різні боки. Вогонь. Плач. 

  В повітрі щось зависло. Це згусток чорної енергії в якій сховався незнайомий силует. Він пустив тіні землею і ті розійшлися повсюди, мов туман. 

  Тіні наближалися до Найли, тим часом як силует стояв непорушно.

  Вона прокинулася. 

  Чому з усієї родини на жахи страждає лише вона?

  Надворі вечоріло. Зоя доїдала суп, а суп Найли стояв на підлозі.

  — Добрий ранок, а ні, вечір, спляча красуне.

  — Привіт і тобі.

  — Ти завжди так довго спиш чи це такі зручні ліжка в камері?

  Найла почала мовчки їсти суп. Вже холодний.

  ***

  Коли термін її покарання закінчився, вона стояла в холі будівлі охорони доки її документи заповнювали. Коридором проходив Ліам.

  — О, вітаю зі звільненням!