Розділ 4

Іванка 

Накинувши халат, туго зав'язавши пояс на ходу, швидким кроком попрямувала до калітки, розібратися, що за шум у таку рань. До будильника залишалося ще 1 година, в яку я планувала солодко дивитися сни. Відімкнувши хвіртку, вийшла та побачила повну картину. Приїхав сусід, з усіма речами, які саме зараз розвантажував з авто та якимись чоловіками бандитської схожості, на мене навіть ніхто не звернув уваги. Чоловіки гучно гигикали, щось активно обговорюючи, та при цьому шумно розгружали з авто речі. Багато речей. Здається там можна побудувати ще один будинок. Сусідів цей шум не бентежив, деякі виглянули через ворота та пішли займатися своїми справами. Але я вже точно не зможу мовчати.

Зціпивши кулаки, я покрокувала до цієї групи збуджених людей. 

-Агов, ви дивилася яка година зараз? - крикнула у натовп. Чоловіки замовкли та стали мене роздивлятися мовчки, переглядаючи один з одним. Один з них, з найбільших у плечах та зрості відділився та пішов мені на зустріч, дивлячись у очі мені. Він думав, що може мене злякати своїм грізним поглядом? Ха, і не таких пропускали. Скільки мені довелося бачити таких пихатих та впевнених у своїй впливовості чоловіків, які потім піджавши хвіст тікали куди очі бачать.

Чоловік підійшов, протягнув руку мені і стоїть чекає

- Доброго дня, мене звати Михайло, і Ваш новий сусід. 

Я скептично подивилася на руку, та склала свої на грудях. 

- Я начебто задала запитання, і хочу почути на нього відповідь.- проігнорувавши його ввічливе знайомство, яке мені не потрібне від слова зовсім, я стала чекати від нього відповіді.

Михайло, розсіяно опустив руку, та задумливо на мене глянув.

- Я щойно приїхав, тому і почав розвантажуватися, я ж не можу чекати, коли всі прокинуться, тим більше вже вулиця ожила, та всі прокинулися. Роботи ще багато, тому я буду не один день шуміти. Будинок треба до ладу привести, чагарники прибрати, та огород розчистити, планую там навесні вже вирощувати культури. - відповіла мені змістовно ця шафа, та продовжив посміхнувшись - я Михайло, а вас як звати? Ми ж вами сусіди, тому будемо дружити) - сказав і знову руку протягнув мені.

Я тугіше затягла халат на поясі, та крізь зуби відповіла - не обов'язково знати ім'я, та водити дружбу я не збираюся, наступного разу, якщо буде знову проводити свої будівельно-відновлювальні роботи, робіть це після 8 ранку, бо люди можуть відпочивати та спати у цей час - розвернулася та пішла у свій двір, залишивши стояти там Михайла сусіда. 

Зайшовши у двір, то почула перешіптування серед гурту чоловіків, але не звертаючи уваги, замкнула калітку та пішла до будинку. Сон мені вже не світить, тому переодягнулися, та пішла варити чай, сьогодні ранок трохи надмірний був.

Поки чай заварювався, то написала подружці, що сусід уже прибув до села, та написала, що він козел. Маринка відразу ж почала присилати 100 повідомлень у хвилину, але я вже не читала, відклала телефон, взяла чашку з чаєм, та за своїм ритуалом вийшла на поріг. Заплющивши очі, вдихнула ранкового прохолодного повітря, і різко відкрила розчаровано вдихнувши. Шум, крики, гамір продовжився. Чоловіки гучно вивантужали речі, носили до будинку та голосно галділи. Випивши чай у два ковтки,пішла переодягатися та йти на грядки. Якщо вже прокинулося раніше, то треба використати цей час з користю. 

На городі я пробула весь день до самого вечора, навіть не ходила їсти, але встигла досить багато. Ділянка у мене велика, тому я прополола рядки, повідрізала сухі бутони троянд, підпушила, деякі кущі гортензій полила, викопала тюльпани, лілії та підготувала їх до зимівлі. Викопала декілька хризантем на замовлення для односельців, бо вже назбирався список, а їх не всі ще можна копати. За своїми думками, не зчулася, що вже не одна. На своїх ділянці стояв мій сусід. 

- Господинько, досить вже поратися, треба відпочивати, коли не вийду, весь час на городі. 

У посмішкою промовив Михайло сусід, дивлячись як я складаю кущі по кучах. 

- Дякую за турботу, СУСІДЕ, але я сама впораюся. - не дивлячись на нього відповіла йому і продовжила свою справу 

-Іванко, ну що ми і далі будемо ворогувати чи що. Я ж з добрими намірами, нам же жити поруч, не гарячкуй, вибач, що зранку розбудили, але ж треба до холодів привести будинок до ладу. 

- Михайло-сусід уже й дізнався як мене звати, може скільки в мене котів також знаєте? - збуваючи волосся з лоба запитала, та все ж повернулася до нього.

- Але ж село, це де кожен один одного знає, чому б і ні - з посмішкою промовив сусід.

Я підійшла до нього ближче, стала по межі, склала руки і видихнувши розпочала свою промову

- Сусіде, я не збираюся товаришувати, більше того ставати ліпшими друзями. Так, ми сусіди, тут уже нічого не вдієш, але підтримувати зі мною розмови не треба, можна навіть не вітатися, я не ображуся. У мене є свій особистий простір, є коло свої друзів, і я не збираюся впускати нових людей. Тому шукай друзів десь у селі, або в сусідніх, мене прошу не чіпати. Я думаю, я достатньо чітко пояснила. Дякую, що вислухали мене. Допобочанення . Розвернулася та пішла до двору, але услід почула, як він з посмішкою у голосі в крикнув у слід мені

- Але ж допобачення, значить ще хочеш мене побачити. Надобраніч Іванко! 

Зло зітхнувши, швидше пішла у двір 

- Що він собі дозволяє, пихатий, грубий і наглий тип, який думає що йому все дозволено. Грубіян, і козел. - Закінчивши свою промову підняла погляд на Маринка, переставши мішати каву. Ми зустрілися наступного дня поснідати у кав'ярні, бо зранку, сусід знову робить ремонт у своєму будинку. 

Маринка заворожено на себе дивиться, з загадковою посмішкою на обличчі. 

-Іванко, це ж він до тебе залицяється, хотів познайомитися, потім дізнався твоє ім'я цілий день з тобою споглядав, і ще й вечері ціпляв тебе. Як кіт, ходить і ходить колами, в потім цапне, не зчуєся як будеш йому борщі варти. - голосно розсміялася Маринка

Так Марино ти щось дуже собі мрієш у голові. Я тобі кажу, що він грубий, і лізе куди не треба, в ти мені про романтику. Схаменися, і дивися тверезо на ситуацію, не всі ситуації треба романтизувати, чуєш? - з роздратуванням відповіла машинці, але судячи з її погляду її вже було не спинити.