Стежка до раю вкрита камінням

Стежка до раю вкрита камінням
Присвячується всім невинно засудженим

Це був ранок вівторка, його привели до чорної похмурої, холодної камери посадили на залізний стілець, закували в наручники. Він не розумів чому його заарештували, чому забрали разом з друзями, обвинувачуючи в нападах які він начебто планував вчинити разом з колегою по роботі. Йому нічого не сказали лише посадили в машину та повезли в невідомому напрямку. Потім був суд, довгий судовий процес, йому говорили щоб він зізнався, щоб скоротив собі термін. В чому запитував він?? Дивлячись на своє минуле. Він не міг побачити майбутнього яке в нього забрали. Суд відбувся, навіть те що його захищали багато захисників, адвокатів засуджували владу за його арешт, люди по всьому світі. Та він отримав свій термін. Двадцять років в колонії суворого режиму. Дивлячись на цифри він мало що розумів, слова які він говорив не були почутті. Ніхто не хотів правди, всі зусилля його звільнити зазнали краху.
Тепер провівши майже чотири роки за ґратами, його знову ведуть по цьому самому коридору, як в перше. Тоді коли вимагали від нього чисто сердечного зізнання, коли він отримував удар за ударом. Він мовчав лише дивився на своїх кривдників з під лоба. Тепер після всього того що він пережив його знову ведуть по тій самій дорозі. Він схуд, втратив після сто сорока п’яти днів голодування (за правду) двадцять кілограмів своєї ваги, про яку не одноразово наголошували ЗМІ. Та насправді він втратив майже всього себе. Стомлений, хворий він знову йде по цій самій дорозі, тепер вже не чекаючи дива. Він знає що після його протесту, до нього не стануть ставитися краще. Він знає що живим з цього пекла йому не вийти. Його стежка до раю вкрита камінням, яке врізається в його ноги. Та він йде далі, лише час від часу зупиняється щоб перепочити. Коли перед ним знову відкриваються залізні двері в похмуру камеру. Його саджають за стілець, цього разу без наручників. Двері закриваються заходить чоловік у формі.
- Ну что, герой !!!- промовляє сплюнувши в бік, - будем дальше отпираться или наконец признаешься !! ,- підсуває крісло сідає на нього навпроти.
- В чому?? – запитує в’язень. Офіцер криво посміхається, піднімає руку і дає ляпас. В’язень похитнувся в кріслі, та не впав.
- В том, что ты дурак, ты голодал, ты боролся, писал письма. Но до сих пор не понял что ты останешься здесь до своей смерти.
- ..- в’язень мовчить лише уважно слухає офіцера.
- Сволочь, вы все такие сволочи делаете из себя героев мучеников, и что из этого получается ничево. Сдохнете и вас забудут как лайно которое выбросили.- продовжує говорити офіцер. Чоловік встає з крісла і знову вдаряє в’язня.
- Може ви ставитися до нас як до лайна, але ми все ж такі самі люди як ви, і боремося за свою свободу. Я не винен!!
- Ну что ты знаешь что будет…- говорить повернувшись до в’язня спиною.
В’язень дивиться на офіцера і мовчить. За ці всі роки, він чув вже стільки разів погрози, відчував на собі удари не одноразово. Він знає лише те що далеко десь, на його рідній Україні його чекають діти. І він не може так просто здатися, зламатися і піддатися політичній боротьбі яка зламала не одного в’язня. До того як він потрапив за грати, це була війна яку вели політики. Тепер це його війна, яку він веде проти несправедливості. Він повинен боротися, добитися справедливості та відплатити за тих хто загинув. Хто чекає на смерть чи здався, відчувши відчай. В’язень встає, хитаючись його ноги стали крихкими, а тіло зовсім стомилося. Він дивиться на офіцера з піднятою високо головою. Його дух ніхто не в силі зламати.
- Слава Україні! Героям слава !!- промовляє голосно
- В карцер его, посмотрим что ты скажеш там, - промовив офіцер виходячи з камери. Двоє охоронців підхопили в’язня під руки та повели по чорному коридору в невідомість. …

Хто знає скільки ще таких як він..??
Маріанна С. Ангел
P/S Думаю кожен здогадався про кого йшла мова. Бути вірним своїй волі, боротися за свободу, до кінця. І не знати болю. Надіятися до кінця. Десь там далеко є дорога яке приведе нас до раю.. Потрібно лише дійти..

Не відступайте !! Боріться! Ми звами !!