19 Мілана

Клятий вилупок! Півень общипаний! Індик африканський! Дупа слоняча! Падлюка брехлива!

Як він посмів так жорстоко мене обдурити?! Я ж повірила цьому негіднику, хвилювалась, співчувала, їсти йому готувала навіть смаколиками балувала...

Від страшної злості на свого безсоромного і брехливого сусіда, я пів ночі не спала. А як тут заснеш, коли почуваєшся справжнісінькою наївною дурепою?

Прокинувшись вранці, я була злюща наче пантера. Хотілося повбивати всіх, хто траплявся на моєму шляху, окрім Адусі.

Замкнувши фіртку і помахавши рукою своїй дівчинці, я вже збиралась сісти в авто, коли припхався мій сусід - пройдисвіт.

Виглядав він так наче щойно зійшов зі сторінок якогось журналу про завидних холостяків, а в руках тримав величезний букет рожевих троянд.

- Доброго ранку, Міланочко! Маєш чудовий вигляд. Я хотів вибачитись... - Почав він, але я не дала йому договорити.

- Засунь свої вибачення знаєш куди?! А цим віником попихни! - Розлючено гаркнула я, сідаючи у свого малючка.

Бісів гівнюк! Думав, що якимись нещасними бур'янами зможе мене задобрити. Ага... Так я тебе, віслюка вухатого, пробачила... Біжу і спотикаюсь...

Трохи проїхавши, я відчула, як у мене з очей полилися сльози. Як тут не заплачеш, коли тобі вперше в житті чоловік подарував квіти, а ти відмовилась від них?

Перед моїми очима досі стояв той розкішний, велетенський букет троянд. Ех... Як же важко бути принциповою дівчиною з характером...

Інша б, побачивши таку красу, розтанула б, прийняла його вибачення і вже б фото квітів подружкам надсилала аби вони всі полопали від заздрощів.

Але то інша, а Мілану Бляхер так легко не проймеш. Хоча квіти мені неймовірно сподобались, я й вигляду не подала.

Нехай Ковальський подумає над своєю жахливою поведінкою і зробить правильні вимсновки. 

Може його совість хоч трішки помучить, як мучила мене. Якщо, звісно, вона в нього є.

Зупинившись на парковці біля торговельного центра, я важко зітхнула. Аж до вечора мені доведеться вдавати із себе привітну і терплячу дівчину.

Але чого тільки не зробиш заради грошей? Поки кращої роботи я не знайшла, тому доведеться потерпіти безголове керівництво  і нудних покупців.

Зробивши кілька глибоких вдихів і видихів, щоб заспокоїтись і налаштуватись на робочий лад, я вийшла з авто.

Дорогою до свого робочого місця,я уявляла собі, що я - крижаний  айсберг і це чудово діяло.

Я встигла розібратись з двома скупими клієнтками, які хотіли дуже багато, але щоб це було дешево.

Через годину - другу, настрій у мене покращився і я вже радо збиралась зустрічати нових покупців, коли побачила його.

Трясця! Якого біса сюди припхався Ковальський? Зовсім мене доля не жаліє, раз прислала сюди цього

барана безхвостого.

От як стриматись і не роздерти це брехливе нещастя на маленькі клаптики?