16 Стас

- Бляхер, ти знущаєшся? - Поцікавився я, дивлячись на три відра і драбину, що нам щедро надала моя сусідка.

Хитра, мала пройда обвела нас із Семом навколо пальця, наплівши про смачні вареники з вишнями.

Ми з товаришем розвісили вуха і припхались нарвати трохи вишень, а тепер з'ясувалось, що треба обірвати геть всі ягоди з трьох дерев, бо Бляхер дуже хоче їх кудись там здати і розжитися грішми.

- Хлопці, ви ж не на стільки безсердечні, щоб залишити нещасну, самотню дівчину в біді, - жалісливо промовила хитра капосниця, кліпаючи віями і заламуючи крихітні рученята.

- Ой, біда... Гаразд! Але з тебе дуже багато вареників, - першим здався Семен.

- Дякую, дякую, дякую! Побіжу місити тісто! - Зраділа Бляхер і побігла до себе в дім.

- Слабак... - Сказав я, дивлячись на товариша.

- Ніби ти зміг би відмовити цій малій лисиці?

- Не зміг би, - зітхнувши, зізнався я і пішов додому по ще одну драбину, щоб швидше впоратись із цією малоприємною справою.

Дорогою у мене з'явився грандіозний план, як провчити і покарати нахабну, малу пройдисвітку.

Через хвилин двадцять з'явилася Бляхер, щоб перевірити нашу з Семеном роботу і взяти вишень на вареники.

Відьмочка залишилась задоволена побаченим і повернулась у дім.

- Семе, я дещо вигадав, щоб покарати цю малу хитрунку. Підіграєш мені?

- За те, що вона змусила мене лазити по деревах і рвати бісові вишні замість того, щоб попивати прохолодний коктейль, заїдаючи креветками, ця мала заслуговує на всі кари світу. Я у грі, - сміючись, промовив Семен.

Обірвавши майже всі ягоди, я кинув драбину на землю, впав поряд з нею і заголосив, а Сем почав бідкатись і кликати Бляхер.

- Що у вас сталося?! - Перелякано поцікавилась Бляхер, прибігши на наші з Семеном крики.

- Стас  впав з драбини, - пояснив їй Сем, допомагаючи мені встати на ноги.

- Йой! Тільки цього не вистачало... Як ти, Стасе?! Де у тебе болить?! - Заметушилась Бляхер, оглядаючи мене з ніг до голови.

- Здається, що я зламав руку, коли впав... Дуже боляче. Сем відвезе мене в лікарню.

- Я з вами!

- Не треба. Заспокойся і йди готуй вареники, щоб коли ми повернемось, все вже було готово. Нічого страшного не сталось, - промовив я, театрально стогнучи і тримаючись за праву руку.

- Семе, чого ти стоїш наче засватаний?! Швидше вези Стаса  в лікарню! Хіба не бачиш, як він страждає?!

- Везу, везу... Не хвилюйся.

Бідкаючись, Бляхер провела нас до Семенового авто і сказала телефонувати відразу, щойно стане відомо, що з моєю рукою.

Ми з товаришем запевнили дівчину, що так і зробимо та нагадавши їй про вареники, поїхали до нашого друга, який працює лікарем - травматологом.

Почувши мою історію про хитру сусідку, Юрій довго сміявся.

- Зроби мені швидше гіпс, бо знаючи Бляхер і її нетерплячість, вона зараз буде тут, - сказав я, звертаючись до Юрка.

- Зараз все зробимо в найкращому вигляді, - запевнив мене товариш і взявся до справи.

- Чудово! Це саме те, що треба, - промовив я, оглядаючи результати його роботи.

Ну, Бляхер, постривай! Я тобі влаштую...