14 Стас

Сьогодні Ірма зателефонувала мені і запропонувала влаштувати пікнік. Я не мав нічого проти цієї ідеї і тому погодився та запросив її до себе додому.

Щойно моя колишня однокласниця приїхала, то відразу розпочала  кипучу діяльність з організації нашого відпочинку і окупувала мою кухню, взявшись гутувати різноманітні закуски.

Я займався мангалом, коли до мене завітала дорога сусідка і попросила наглянути за її собакою.

За останній тиждень я встиг краще познайомитись з Адою. Виявилось, що у неї тільки вигляд загрозливий, а сама вона мила і лагідна наче кошеня та дуже полюбляє гратись.

Вже кілька днів, повертаючись додому з прогулянки, Ада просилась до мене в гості, якщо бачила мене на подвір'ї.

Вона підходила до моїх воріт, стрибала на них і жалісливо попискувала, щоб я її впустив. Вчора Ада навіть принесла свою нову іграшку і довірила мені почухати їй живіт.

Наші з Адою стосунки складались значно краще, ніж з її злючкою - господинею.

Бляхер дуже зраділа, коли я погодився наглянути за її домашньою улюбленицею.

- Адуся, побудь поки що тут і охороняй Стаса, щоб його ніхто не вкрав, - промовила сусідка, обійнявши свою собаку.

Помахавши мені рукою, Бляхер поспішила до своєї червоної пародії на авто.

Ада підійшла ближче і всілась біля моїх ніг. Все було тихо і спокійно рівно до того моменту, поки на подвір'ї не з'явилась Ірма.

Щойно дівчина спробувала підійти до мене, як Адуся з милого кошеняти перетворилась на небезпечне, зубате чудовисько.

Собака стала переді мною і почала загрозливо гарчати, дивлячись на дівчину. Складалось враження, що якщо Ірма спробує наблизитись до мене, то Ада кинеться на неї.

Дідько! І як мені її заспокоїти?

- Стасе, прожени цю собацюру! - Злякано закричала Ірма, задкуючи.

У відповідь на її крик почувся гавкіт. Про всяк випадок, я схопив Аду за рожевий нашийник, щоб не дати їй кинутитись на мою подругу.

Я й кліпнути не встиг, як Ірма, рятуючись втечею, опинилась за воротами.

- Знаєш, Стасе, мене вже дістали твоя сусідка, ваші з нею розбірки і її бісова собака! Навіщо ти дозволив їй тут залишитись?!

- Заспокойся, Ірмо. Я не знаю, що найшло на Аду. Зазвичай вона себе так не веде. Зараз я зателефоную Бляхер і все з'ясую.

- Іди до біса разом зі своєю навіженою Бляхер! Ви з нею обидва ненормальні!

- А я вже чого? 

- Бо ти, Стасе, дозволяєш їй вичворяти різні дурниці. Мені навіть здається, що тобі це подобається. Ніби ти так розважаєшся! Крім того, ти постійно тільки про неї говориш! Мене це дістало! Я їду додому! Більше мені не телефонуй! - Прокричавши все це, Ірма вскочила в своє авто і поїхала.

Щойно це сталось, Адуся заспокоїлась і почала до мене лащитись.

- І навіщо ти прогнала Ірму? - Поцікавився я у собаки, погладивши її по голові.

І тут я пригадав, як Бляхер, прощаючись з Адою, сказала їй охороняти мене. Тоді я сприйняв це, як звичайний жарт, але, як виявилось, це була команда.

Ада слухняно виконала команду, яку отримала від своєї господинні і охороняла мене. Схоже, що коли Ірма спробувала підійти до мене, то собака сприйняла це, як загрозу і кинулась захищати.

Бляхер, Бляхер, яка ж ти капосна відьма...

Ада принесла паличку, з якою ми вчора грались і поклала її у мене біля ніг, натякаючи так, що хоче погратись.

Я взяв палку і кинув її подалі. Собака побігла за нею, радісно виляючи хвостом.

Не минуло і двадцяти хвилин, як з'явилась моя сусідка.

- Я вже є. Виявилось, що я впоралась значно швидше. Як ви тут? - Невинно промовила вона, роззираючись довкола.

- Якщо ти шукаєш Ірму, то вона поїхала додому. І зробила це по твоїй милості.

- А я тут до чого?

- А хто наказав Аді охороняти мене? Вона і охороняла... Від Ірми.

- Та ти що? Яка прикрість... Я геть забулась про те, що Адуся - це тренований охоронець... Я просто пожартувала, а вона все сприйняла, як команду... Мені  шкода, що так сталося, - безсоромно брехала мала відьма.

- Так я тобі і повірив, Бляхер...

- Стасе, не будь таким недовірливим. Це була випадковість... Слухай, а давай приготуємо барбекю. У мене випадково смачний соус в сумці завалявся...

- Випадково? 

- Уяви собі, який дивний збіг...

- Добе, тоді ти відповідаєш за закуски, а я - за м'ясо.

- Домовились! - Радісно промовила ця безсоромна брехуха і дрібна пройда, поспішаючи до мене в дім.