12 Стас

Навіть боюсь уявити те, які дикі таргани живуть в голові у моєї сусідки. Варто мені було згадати, як ця біда з кучерями вчора майже знищила власний квітник, відразу хотілося сміятись.

Схоже, що пані Бляхер думала, що своєю виставою в кафе їй вдалося посварити нас з Ірмою, а коли побачила, що це не так, то добряче психанула.

Ірма чудово знала про те, що я не покличу її заміж і це її цілком влаштовувало. Мені теж дуже підходила подружка, з якою просто можна розважитись.

- Стасе, ти готовий їхати у торговельний центр "Браво", який ми придбали кілька днів назад? - Поцікавився Семен, зазирнувши до мене в кабінет.

- Так, звісно. Поїхали, - відповів я, одягаючи піджак.

Наша із Семом екскурсія торговельним центром тривала досить довго і проходила дуже нудно.

Так було рівно до того моменту, поки я не почув неподалік дуже знайомий жіночий голос. Оце так сюрприз!

Виявляється, що наша капосна пані Бляхер працює у відділі косметики мого нового торговельного цетнра.

Кілька хвилин я спостерігав за тим, як моя сусідка допомагала одній із клієнток підібрати парфуми.

Та це ніби зовсім інша людина... Мила, спокійна, врівноважена і терпляча. Я навіть примудрився замилуватись на її посмішку.

Розібравшись з покупцем, Бляхер помітила мене і її вираз обличчя відразу змінився. О це вже більше схоже на мою капосну сусідку.

- Ти чого сюди припхався, Ковальський?- Сердито прошипіла вона, підійшовши ближче до мене.

- Як мило... Бляхер, ти з усіма клієнтами так спілкуєшся? - Поцікавився я, посміхаючись.

У малої відьми очі горіли вогнем і мало пар з вух не йшов. Дідько! Яка ж вона смішна...

З такою злючкою точно не засумуєш. 

- Ні. Тільки з тобою, нещастя невдячне, - тихенько прошипіла Бляхер, щоб не привертати до нас зайвої уваги.

- Дозволь дізнатись, чим я заслужив таку честь? - Запитав я, роздивляючись гарненькі ніжки своєї нестерпної, але досить вродливої, сусідки.

- Чим?! Зараз я тобі розповім... Як ти міг віддати мій шедевр кулінарного мистецтва своїй бридкій хвойді?

- То ти сердишся через те, що я пригостив свою подругу, Ірму, моркв'яним тортом, що ти мені подарувала?

- Подругу? Та у неї на весь лоб напис про те, що вона безсоромна хвойда, - сердито відповіла Бляхер, надувши губки.

- Не будь такою суворою до Ірми. Чесно кажучи, вона була в захваті від твого торта і просила мене дізнатись рецепт.

- Дуля їй з маком, а не рецепт, - розлючено відповіла відьмочка, блиснувши на мене очима.

- Стасе, ти чого тут завис? Потім дівчат будеш клеїти. У нас ще купа роботи, - невдоволено промовив Семен, підходячи до нас.

- Та кому цей бовдур треба? Нехай до стіни клеїться або до стовпа, - видала моя сусідка, взявши руки в боки.

- Люба пані, а чи знаєте ви про те, хто це такий? - Поцікавився Семен, вказуючи на мене рукою.

- Чомуж не знаю? Знаю! Це мій паскудний сусід, Стас Ковальський, - впевнено відповіла Бляхер, невдоволено зиркнувши на Семена.

- То ви знайомі?

- Так... Очі б мої цього нахабного і безсоромного ловеласа не бачили. Йдіть, куди йшли, панове... А мені вже давно час повертатись до роботи, - промовивши все це, Моя сусідка поспішила до якоїсь рудоволосої дівчини, що намагалась обрати собі помаду для губ.

- Ого! Оце дівка... Який характер... - Шоковано промовив мій товариш, дивлячись на Бляхер.

- А тепер уяви, як мені жити з нею по сусідству...

- Вже уявив. Думаю, що дуже весело, - сміючись, відповів Сем.

- Не те слово, друже.

- Судячи з того, як ця красуня щойно з тобою розмовляла, вона не знає про те, що ти новий власник цього торговельного  центра.

- Не знає. І я поки що не збираюсь їй про це розповідати.