11 Мілана

Визирнувши у вікно, я побачила, як Ковальський несе тацю з їжею в альтанку, де нанього вже чекає його кривонога коза.

Придивившись краще, я помітила свій торт. Їжачки синенькі! Та що ж це коїться?!

Я пів дня крутилась на кухні, готуючи один із своїх улюблених десертів, старалась, хвилювалась, щоб вдалося смачно, а цей негідник безсоромний збирається пригощати ним свою жабу кислооку.

Це повний капець! Щойно я уявила, як ця вівця білобриса буде жерти моє геніальне творіння, то руки самі стислись в кулаки.

Як же я шкодувала, що не додумалась додати в моркв'яний торт конячу дозу проносного. Ото було б весело...

Бісів Ковальський! Як можна було так зі мною вчинити? Оце проявляй вдячність після такого.

Подумки я вже била по черзі цих двох головами об стінки альтанки і це мене трохи заспокоювало.

Чудове було видовище. Дуже шкода, що я не могла втілити цю прекрасну мрію в реальність.

Дуже невчасно мені згадалось, як я в кафе злопала шматок шоколодного торта, що призначався цій козі і я важко зітхнула.

Я з'їла її торт, а тепер вона їсть мій. Карма в дії. Тільки чому завжди страждаю я? 

Так мені стало сумно і нестерпно шкода себе, бідолашну, що я розревілась на всю хату.

Побачивши, що я плачу, до мене підійшла Адуся і почала зачіпати мене своїм мокрим і холодним носом.

Я присіла і обійняла собаку.

- Ех... Адуся, нікому я, окрім тебе, непотрібна, - хлипаючи, сказала я.

Ось так ми з Адою сиділи на підлозі  та гірко плакали. Точніше, плакала я, а собака підвивала.

Виплакавши всі сльози і печалі, я відчинила вікно і плюнула на солодку парочку, що досі сиділа в альтанці.

Шкода, що до тієї альтанки було далеко і моя слина туди не долетіла. Та мені від цього вчинку відразу стало значно легше на душі.

Плювала я на вас, придурків нещасних, з високої гори! Завтра у мене перший робочий день в торговельному центрі, тому я краще піду готуватись, ніж на вас дивитись.

Набравши собі ванну і додавши туди пінку, я мало не замуркала від задоволення.

Зараз як відпочину, як наберусь сил і все у мене в житті поступово налагодиться. 

Та все сталося не так, як гадалося. Навіть лежачи у ванній, я не переставала думати про безсоромного Стаса Ковальського і його макаку.

Та чого ви до мене пристали?! Геть з моєї бідолашної голови! Дайте мені спокій!

Перед тим, як йти спати, я визирнула на вулицю, щоб перевірити чи є ще машина клятої Ірми.

Білосніжна іномарка була на місці. Трясця! Так і знала, що ця нахабна хвойда залишиться у Ковальського на ніч.

Та вона геть сором втратила, якщо, звісно, він у неї колись був. Лаючись, бідкаючись і знову  лаючись, я попленталась спати.

Але ця бісова парочка не давала мені спокою навіть уві сні. Пів ночі мені снилися жахіття про те, як я тримала свічку біля ліжка клятого Ковальського, поки він там розважався зі своєю лошицею.