10 Мілана

На щастя, мого бідолашного малючка швидко полагодили і навіть не за всі гроші світу.

Щоб подякувати Ковальському за допомогу, я власноручно спекла смачнющий моркв'яний торт, скориставшись таємним рецептом своєї мами.

Взявши свій кулінарний шедвр і прихопивши собою Адусю, я пішла до свого сусіда додому. Виявилось, що він тільки приїхав додому і ще навіть перевдягтись не встиг.

- Доброго дня, сусіде! Ми з Адою прийшли до тебе з дарами, щоб подякувати за допомогу, - промовила я, щойно він відчинив двері.

- Доброго дня, Бляхер. Я приємно вражений. Дякую за гостинець, - сказав Стас Ковальський, беручи у мене торт.

- Їж здоровий. Я сама пекла... Старалась...

- Дуже вдячний...

І тут у Ковальського ожив телефон. З його розмови я зрозуміла, що зараз до нього приїде якась Ірма. Оце так поворот...

Попрощавшись з сусідом, ми з Адою поплентались додому. Трясця! А я розраховувала на те, що цей бовдур запросить мене разом випити чаю... А він, козляра нещасний, збирається з якоюсь гадською Ірмою розважатись.

Цікаво, яка вона? І тут в мою мудру голову прийшла чудова ідея. Давно я квітник на вулиці біля свого паркану не полола.

Саме зараз цим і займусь. І користь буде і кралю Ковальського чудово роздивлюсь. Відвівши Аду у двір, я вдягла рукавички для роботи в саду, взяла сапу і відро та вийшла за фіртку.

Полоти я не поспішала, бо буде дивно виглядати, якщо ця таємнича жаба приїде, а я стою в рукавицях над чистим квітником.

Діставши телефон, я перевірила останні повідомлення, відписала мамі і тоді вже взялася до роботи.

Сонце пекло немилостиво, але я терпіла і полола капосні бур'яни, не забуваючи поглядати на дорогу.

Коли вже ця корова приїде? Ще трішки і я перетворюсь на шкварку... Пішки вона йде чи що?

Води хотілося так , що аж в роті пересохло, але я терпіла і не залишала свій пост. Бо варто мені відійти і я точно все прогавлю.

Нарешті на горизонті з'явилась новенька білосніжна іномарка, з якої вийшла та сама блондинка, з якою Ковальський сидів в кафе.

Трясця! І це через цю грудасту лошицю я так жахливо напеклась на сонці?! Чорти б її за ногу вхопили...

Подивіться тільки, як цей йолоп біжить її зустрічати. Мало одвірки не виніс... Було б кого...

Підійшовши до своєї жаби балахатої, Ковальський її обійняв, а вона чмокнула його у щоку. Тьфу! Не вистачало мені ще дивитися на шлюбні ігри цих макак.

Проводжаючи свою гостю у двір, мій сусід дістав телефон і почав щось там строчити. Погляньте, яке воно ділове. Хоч би носа розбив. 

Мені на телефон прийшло повідомлення. Скинувши рукавички, я полізла в кишеню. Я очікувала побачити повідомлення від батька, але мені написав якийсь " нікчемний багатій".

Стоп! Я ж геть забулась, як ми з сусідом обмінялись контактами, коли він підвозив мене додому.

То це він мені писав? І що ж хоче цей доморощений Казанова? Щоб я для них свічку потримала?

Мій клятий сусід цікавився тим, чим так жахливо завинили бідолашні квіти. Що за?

Поглянувши на свій квітник, я мало не завила вовком від розпачу і злості. Спостерігаючи за солодкою парочкою, я так захопилась, що з корінням повидирала свої улюблені квіти. 

Та щоб вам порожньо було! Мало того, що на сонці напеклася до темних плям в очах, то ще й зіпсувала свій квітник.

А все через ту блондинисту, облізлу ящірку.