8 Стас

Моя сусідка - відьмочка так кумедно сердилась і верещала, що дратувати її було суцільне задоволення.

Врешті - решт мала не витримала лихої долі і моїх тортур та кудись поїхала, прихопивши собою злющу собацюру. 

Та хто їздить на таких авто? Це ж навіть не машина, а лише жалюгідна подоба на неї. Ще й червоного кольору... Жах і тільки...

Щойно моя нестерпна сусідка від'їхала від дому, я вимкнув дрель. Вже у самого голова розболілась від цього шуму. 

Цього разу переміг я, примусивши Бляхер капітулювати і з соромом відступити. Давно у мене не було такого чудового настрою.

Його не зіпсувала навіть десята за рахунком дуля, яку тицьнула мені на прощання дрібна, невихована відьма. Складалось таке враження, що мою сусідку ростили в якомусь звіринці разом із макаками. 

Прийнявши душ, я взявся готувати собі сніданок. Довкола все було тихо і спокійно... Саме так, як я люблю.

Снідаючи в альтанці, я поглядав на дорогу в очікуванні приїзду Мілани Бляхер, але зеленооке нещастя додому не поспішало.

Схоже, що я добряче її налякав своїми знаряддями тортур. Так тобі і треба! Будеш знати, мала відьма, як капостити і тріпати мені нерви...

Нарешті я одержав, такі бажані, тишу і спокій, але тепер мені чомусь стало нудно. Раніше такого я за собою ніколи не помічав.

Визирнувши за ворота, я не помітив на горизонті червоного неподобства, на якому їздила моя сусідка і важко зітхнув.

Трохи подумавши, я вирішив поїхати за покупками, щоб запастись всім необхідним на цілий тиждень.

Скуповуючись у найближчому супермаркеті, я помітив на одній із поличок бісове імбирне печиво.

Сам не знаю того, навіщо кинув його у свій візок. На відміну від моєї мами, я його зовсім не любив.

Вештаючись супермаркетом у пошуках того, що мені було потрібно, я не забував поглядати по сторонах.

Я дуже підозрював, що моя паскудна сусідка теж тут скуповується і тому сподівався її побачити, але цього не сталось.

Розрахувавшись на касі, я пішов до авто. Додому ще їхати не хотілось, тому я заїхав у свою улюблену кав'ярню, щоб насолодитись ароматною і дуже смачною кавою.

Повертаючись додому, я побачив на дорозі свою сусідку, що стояла біля червоного неподобства, яке вона ласкаво називала малючком і голосно лаялась.

Схоже, що у неї заглохла машина. Та це ж справжній сюрприз і подарунок долі в одному наборі.

Зараз я повеселюсь... Ех, Бляхер, Бляхер... І чому ти така невдаха?