6 Стас

- Стасе, що ти тут робиш? Ти ж писав, що у тебе неочікувано виникли плани з однією гарненькою і пишногрудою білявкою, тому в офіс не повернешся, - поцікавився мій найкращий товариш, Семен, побачивши мене на робочому місці.

- Ага... Були у мене плани і чудові перспективи приємно провести час, але моя ненормальна і хвора на всю голову сусідка все зіпсувала.

- Сусідка? - Здивовано перепитав Семен.

- Так... Це не дівчина, а кара небесна на мою бідолашну голову. Одне її прізвище багато чого про неї говорить... Бляхер! Мілана Бляхер! Уявляєш?!

- Оригінальне прізвище. Відразу дві лайки на розум приходять, - сміючись, промовив Сем.

- Та які там дві? Варто її побачити і у мене зникають геть усі цензурні слова. Одні лайки в голові.

- Вона аж так жахливо виглядає?

- Та ні... Із зовнішністю у неї все чудово. Таке собі кучеряве янголятко з величезними зеленими очима. Тут проблема зовсім в іншому...

Почувши мою розповідь про нестерпну сусідку, Семен ще довго сміявся.

- Оце так дівка... Вогонь палаючий! Це ж треба було таке вигадати?

- Нормальна дівчина такого б точно не втнула б. Але де нормальність, а де це нещастя?

- Що думаєш робити з усією цією ситуацією, Стасе?

- Пані Бляхер ще цього не знає, але сьогодні я вже вирішив, що у нас знею буде війна.

- Ого! Сусідські війни... Це цікаво!

- Завтра на цю біду зеленооку чекає дуже неприємний сюрприз.

- І що ж це буде?

- Завтра субота. Зазвичай на вихідних люди люблять поспати довше або просто поніжитись у ліжку, але я не дам їй цього зробити. Завтра про все тобі розповім. А зараз, якщо я вже на роботі, то давай працювати.

Важко зітхнувши і обізвавши мене офісним маньяком, Сем поплівся до свого кабінету.

Щойно мій робочий день закінчився, я вскочив в авто і поспішив на пошуки всього необхідного для своєї страшної помсти.

Почувши про те, що мені потрібно, продавець - консультант подивився на мене так наче я якийсь божевільний. Дивний якийсь...

Я ж всього лиш попросив знайти для мене  щось дуже гучне і з нестерпним звуком.

Почухавши потилицю, юнак на ім'я Анатолій запропонував мені мотокосу, дрель і бензопилу. Звучали всі ці інструменти, і справді, гучно і нестерпно. Вони і мертвого підіймуть не те, що дрібну, нахабну дурепу.

Задоволено посміхаючись і завантажуючи в авто свої знаряддя помсти, я вже уявляв те, як завтра вранці верещатиме паскудна Мілана Бляхер.

Наші з нею будинки розташовувались на віддаленні від інших сусідів і це було дуже добре, бо я хотів зіпсувати відпочинок тільки для малого бісеняти.

Перед сном я вивчив інструкції до знарядь тортур. Навівши будильник на шосту ранку, я з чистою совістю ліг спати.

Таким бадьорим, як цього ранку, я вже давно не був. Спершу я взявся за мотокосу...

Посміхаючись, я з великим нетерпінням очікував на появу малої відьми і вона не забарилась.

- Якого біса ти робиш, придурку?! - Заволала Бляхер, підбігши до паркану. Її жахлива собацюра була тут як тут і гавкала наче навіжена.

Що господиня, що її домашня улюблениця... Обидві ненормальні.

- Дорого ранку, Пані Бляхер! - Радісно привітався я, вимкнувши на мить свою мотокосу.

- Щоб тобі все життя такі добрі ранки були, як ти мені щойно зробив, йолоп! 

- Та я ж не спеціально... Ось випав вихідний... Треба навести лад біля будинку...

- А це обов'язково було починати із шостої години ранку?! - поцікавилась сонна і розтріпана відьмочка, розлючено блиснувши на мене своїми очиськами.

- Так. У мене роботи на цілий день, - відповів я, вказуючи на дрель і бензопилу.

- Так значить... Війни хочеш? Буде тобі війна! Викуси, козляра облізлий! - Розлючено промовила моя дурнувата сусідка, показавши мені дулю.

І де її тільки виховували? Жах який...

Покрутивши пальцем біля скроні, Бляхер  поспішила геть, прихопивши собою бісову собацюру.

А я увімкнув  мотокосу і продовжив робити вигляд, що кошу свій ідеальний газон.