4 Стас

Повертаючись в офіс після чергової зустрічі, я зайшов в кафе, щоб випити кави та випадково зустрів там свою колишню однокласницю, Ірму.

Ця дівчина завжди була красунею, що в шкільні роки, що зараз. Я швидко зрозумів, що на роботу сьогодні точно не повернусь. Ми з Ірмою вирішили випити разом кави і позгадувати минуле.

Все було чудово. Ми з нею розмовляли про наших однокласників, жартували і сміялись.

- Ірмо, я такий радий, що ми сьогодні зустрілись, - промовив я.

- Я теж цьому неймовірно рада, Стасе.

- То може продовжимо наше спілкування за вечерею? - Поцікавився я, беручи красуню за руку.

- Чому б ні? Я буду тільки рада... - Відповіла Ірма, мило посміхаючись.

Все йшло чудово і я вже почав планувати не лише наш сьогоднішній вечір, а й ніч, коли раптом з'явилась моя безголова сусідка і таке влаштувала...

- Стасе! Як ти міг піти на побачення з іншою, коли я ношу під серцем нашу дитину?! - Верещала бісова відьма, вказуючи на свій досить великий живіт і витираючи сльози.

Від почутого, у мене на мить навіть мову відібрало. Яка ще "наша дитина"?! У неї геть дах поїхав?!

Звідки у цієї ненормальної взявся живіт? Ще сьогодні вранці вона була пласка наче доска і носила короткий топ.

Я добре це бачив, бо зустрів її, коли виїздив зі свого двору, направляючись на роботу.

Ця навіжена ще навмисно перейшла мені дорогу з порожнім відром.

- Що ти верзеш, дурепа? - Сердито запитав я

- То це так ти називаєш майбутню матір твого сина?! Ти... Ти... У мене навіть слів немає, щоб сказати те, що я про тебе думаю, - Продовжувала голосити паскудна відьма.

- Думаю, Стасе, мені краще піти... - Говорячи це, Ірма встала з - за столу і попрямувала до виходу з кафе.

Трясця! Через цю нахабну брехуху і пройдисвітку, мої сьогоднішні плани накрились мідним тазом. А все так добре починалось...

Треба буде пізніше зателефонувати Ірмі і все їй пояснити... А то дуже негарно вийшло.

- Тепер ти задоволена? - Розлючено поцікавився я у капосного дівчиська.

- Ще й як! - Задоволено промовила вона, вмощуючись на те місце, де щойно сиділа Ірма і підсовуючи до себе десерт, який та так і не встигла скуштувати.

- Яка ж ти нахабна...

- Тобі шкода шматочок шоколадного торта для майбутньої матері твоєї дитини? - Нахабно посміхаючись, поцікавилося це капосне бісеня.

- Припини свою дурну виставу... Якого біса ти взагалі все це влаштувала? - Сердито запитав я, спостерігаючи за тим, як мала відьма наминає торт.

- Ти сам винен! Що тобі зробила моя Адочка? Ти навіть не уявляєш того, як вона страждає...

- То все це через твою собацюру?

- Сам ти - собацюра! А моя Адуся - справжнє диво, над яким ти познущався, йолопе.

Згадавши те чорне, зубате чудовисько, я важко зітхнув. 

- Така велика і небезпечна собака повинна носити намордник... - Спробував я їй пояснити свою точку зору.

- Поки ти не з'явився, всіх все влаштовувало і нікому моя Ада не заважала. А ти взяв і зіпсував їй життя, клятий негідник! - Розлючино промовила моя сусідка і доївши торт, встала з -за столу і пішла на вихід.

Це якесь божевілля... Оскільки мої плани на відпочинок зруйнувала бісова гарпія, доведеться повертатись на роботу. 

Я їй цього не подарую... Вона у мене ще дізнається, що таке помста. Жорстока і безжальна.