РОЗДІЛ 5.5

Я гірко посміхнулася.

— Не ображайтеся, пане ректоре, та, враховуючи останні новини, ваші обіцянки мене не надто заспокоюють.

Темні брови чоловіка з цікавістю вигнулися.

— То ви воліли б почути від мене магічну клятву?

Я здивовано кліпнула, не питаючи що це за клятва така. Бо ж навіть дурню зрозуміло, що це клятва, скріплена магією, і порушити її зовсім не так просто, як звичайну обіцянку. Та було декілька проблем.

По-перше, я гадки не мала про те, як саме має даватися ця клятва. Мені що справді чаклуй, що фокус зі світлом покажи — все одно не відчую різниці. А по-друге, я не бачила у цьому сенсу для ректора. Й, відверто кажучи, не розуміла чому він взагалі витрачає свій час на те, аби заспокоїти мене.

На емпата він був взагалі не схожий.

Я, звісно, про нього геть нічого не знала, тож могла і помилятися, проте була майже впевнена у тому, що для ректора набагато природнішим середовищем був мій допит, коли він одним поглядом міг залякати інших.

— Навіщо це вам?

На мить очі чоловіка спалахнули небезпечним вогнем, і кутики його губ трохи припіднялися у ледь помітній посмішці.

— Хіба я сказав, що збираюся її дати?

Я вже відкрила була рота, щоб заперечити, та, якщо добре усе обміркувати, він лише спитав мене, чи воліла б я її почути.

Моє здивування швидко змінилося роздратованністю, і я міцно стиснула зуби, ледь стримуючись, аби не виплеснути на ректора усе, що я про нього думала. Та це не завадило мені вбивати його очима.

— Ви!.. — прошипіла я, ледь дихаючи, — Знаєте що?!

— Що? — перепитав анітрохи не збентежений моєю реакцією ректор. Тепер його грозові очі сміялися наді мною.

Я схопилася на ноги, й обійшла його, ледь зачепивши, прямуючи до виходу з кабінету.

Досить з мене магів на сьогодні!

— Гарного вам дня! — відповіла я, грюкнувши дверима.

А тоді, вже опинившись наодинці в порожньому коридорі, зупинилася, аби перевести дух.

Я була така роздратована через ректора, що ненадовго навіть забула про страх, і рішуче попрямувала у бік сходів, куди мене тягнуло невидимою ниткою від браслета на моїй руці.

Відверто кажучи, дивлячись на прикрасу, я не надто вірила у те, що та здатна мене захистити. На вигляд це був звичайнісінький золотий браслет. Ані тобі магічних каменів, ані якогось сяйва.

Та, якщо вже ректор такий впевнений у його силі, значить він здатен на бодай щось?

Треба буде розпитати Роттуса про все, що стосується цих магічних цяцьок. А ще краще — дістати підручник. Багато підручників.

Діставшись настуної аудиторії, я виявила, що вона майже порожня. За винятком рудого хлопця, що порятував мене від летючого казана, й трьох дівчат, що сиділи окремою групою, й щось обговорювали, нікого не було. Тож я вирішила, що це гарна нагода скласти список усієї літератури, що мені потрібна.

Як сама не потраплю в бібліотеку — віддам ректору при наступній зустрічі. Навряд для нього це складно, а мені не доведеться зайвий раз ризикувати натрапити на когось небезпечного.

Спочатку я планувала скористатися довідником для подібних записів, та відколи дізналася, що на ньому теж висить якесь паскудне закляття, вже не відчувала до нього ані краплі довіри, тож замість нього взяла звичайнісінький лист паперу, вмакнула перо якоїсь безталанної пташки у чорнило, й почала писати.

Виходило, зізнаюся, не дуже. Але воно і не дивно. В моєму світі вже багато десятків років не користуються перами для письма.

Сюди б мою улюблену ручку! А ще краще — набір, аби на довше вистачило.

Та у світі, де ніхто не чув про таку дивовижу, як ліфт, про це годі й мріяти…

Тож довелося мучитися, й працювати з тим, що є. Під цим я маю на увазі зіпсувати три аркуші паперу, заляпати стіл, руки та частково рукави сукні.

Та, врешті-решт, мені вдалося видати щось більш-менш людське, хай і не своєю рідною мовою: чомусь кожен раз, коли я намагалася перенести якесь слово на папір, виходили зовсім інші символи. Дивно, але жодних складнощів із тим, щоб прочитати їх, я теж не відчувала:

Список необхідної літератури:

1. Про Богів та їхнє втручання (якщо є відомі випадки)

2. Про закони королівства (зокрема права жінок)

3. Про магічний зв’язок з духами

4. Про раси, що населяють королівство

5. Про різновиди магії

6. Про магічний вплив на свідомість та протидію цьому

7. Про заборонені артефакти

8. Про сутності з інших вимірів (чи світів?)

Як слід усе обміркувавши, я закреслила останній пункт, а потім зробила це ще декілька разів, поки не запевнилася в тому, що його неможлииво прочитати.

Ні, не слід ректору чи комусь ще знати про те, що я цікавлюсь такими речами. Це надто підозріло. Краще вже розпитати Роттуса. Має ж бути якась користь від нашого зв’язку.