3

Маленька одномісна кімнатка була світлою і чистою. У кутку стояло міцне дерев’яне ліжко, під стіною — шафа, поруч — стіл і поличка для книг. Ще одні двері, певно, вели до ванної кімнати. А вікно виходило на центральний вхід до академії.
Мої речі вже були дбайливо розставлені, а на навчальному столі з’явилась вазочка з квітами. Я радісно посміхнулась цій милій дрібниці.
На застеленому смарагдовим пухнастим покривалом ліжку вальяжно розкинувся Сніпі.
— Тіснувато, — невдоволено буркнув кіт.
— Помістимось. Звикай, мій рідненький, нам так п’ять рочків тут тіснитись.
— Зате потім нагуляємось, — вишкірився друг.
— Ти так точно, — вмить засумувала я.
Сімейне життя після академії давало мені квиток у світ ведення домашнього господарства й продуктивного продовження магічно обдарованого потомства.
А хотілось свободи.
— Люк не закриє тебе вдома, — одразу зрозумівши мою зміну настрою, сказав котик.
— Будемо на це сподіватись.
Чомусь мені не надто в це вірилось.
Люк, може, й не був би проти мого активного способу життя та навіть дозволив би працювати й подорожувати, однак було одне «але»...
І цим «але» була я.
Мій рід Думен був древнім і доволі могутнім, однак багато років тому вчинок одного з родичів змінив долю всього роду. Один відьмак перейшов на сторону зла, накоїв чимало лиха, осліплений власними закляттями, і нас відсторонили.
Усіх вислали зі столиці, де ми жили поколіннями. Нас остерігались і контролювали. Поважні відьомські роди не бажали поєднувати своє життя з Думенами, і рід почав вимирати.
Спасінням стали маги, яким було байдуже до цієї суто відьомської проблеми.
Так минали роки, і врешті у шлюбі могутньої відьми Грети й бойового мага Стівена народилась я — єдина донька і, на диво, носійка найчистішої відьомської сили.
Гордість роду, в якому вже п’ять поколінь не народжувалось відьом.
Батьки приклали чимало зусиль і коштів задля мого безпечного майбутнього: наймали першокласних вчителів для домашнього навчання й уклали шлюбну угоду, за якою я мала вийти заміж за... відьмака.
Відьмаки — не відьми.
Вони могутніші в рази. Не кожен сильний маг, навіть підкріплений союзом із відьмою, може дозволити собі потягатись із відьмаком.
А Люк був саме відьмаком.
Молодший син у своїй родині, доволі сильний.
Наш союз мав стати вигідним для обох сімей. Моя родина отримає можливість повернутись до столиці й зайняти своє колишнє місце за підтримки роду Люка. Його сім’я — сильне потомство й продовження роду.
І я не могла зрадити довіру батьків.
— А ти форму вже бачила? — спитав Сніпі.
— Ні, — миттєво забувши, про що думала, відповіла я.
— Подивись, тобі підійде, — мурликнув кіт.
Відчинивши шафу, я одразу її побачила.
Доволі скромна синя сукня з довгими рукавами. Приблизно до коліна, зі спідницею, що сонечком розходилась донизу.
— Синій шикарно грає з твоїм чорним волоссям, — мурликнув Сніпі. — І по фігурі сяде. А ще якщо волосся розпустити...
— Я збираюсь навчатись, а не виходити заміж, — відрізала я.
— Ну, заміж ти також збираєшся. І біля нареченого будеш щодня. Тож не варто забувати про вигляд.
Тут Сніпі мав рацію.
Для Люка мені хотілось виглядати красивою.
У цілому одним із прихованих завдань Інтернаціональної академії було ще дещо. Про це намагались не говорити вголос і тримали в таємниці, втім усі чудово знали правду.
Академія існувала, щоб змішувати кров, укріплювати роди й, головне, не дозволяти вироджуватись обдарованим.
— А завтра вже перші заняття, — посміхнулась я, поглянувши на поличку, обережно заставлену новенькими книгами.
— Мг. І домовий уже розклад передав, — махнувши хвостом у бік столу, сказав кіт.
Там і справді лежав листок із чітко розписаним розкладом.
Я радісно посміхнулась, відчуваючи гостру необхідність віддячити Вітіку.
— Сильно не радій. Домові в боргу залишатись не люблять. Була допомога тобі — буде й прохання до тебе, — мудро нагадав кіт.
І я вкотре згадала, що він не просто друг, а ще й фамільяр. Той, хто мав оберігати мене, підказувати й повчати.
— На заняття мені з тобою не можна, — повільно походжаючи кімнатою, почав Сніпі. — Заборонено. Я вже особисто дізнався це питання у вищевказаного на листку керівництва. А також отримав повний перелік внутрішніх правил і устроїв. Тому слухай основне.
Зрозумівши, що промова буде довгою, я присіла на стілець.
— Правило перше, і найголовніше: не виходити за межі академії. Якщо виникне гостра необхідність у покупках чи інших справах — повідомити керівництво. І лише з дозволу та під охороною тебе можуть випустити.
Кіт невдоволено закотив очі.
— Причому це правило стосується виключно відьом. Відьмаки та маги можуть спокійно залишати територію у вільний від навчання час.
Я насупилась.
— По-друге, забороняється використовувати фамільярів для написання домашніх робіт. Але дозволяється їхня мудра допомога під час практичних занять. Дикість, але не будемо оскаржувати.
Кінчик його чорного хвоста кумедно сіпався, видаючи невдоволення.
— По-третє, заборонено ночувати на чоловічій половині гуртожитку. І, алілуя, тут я з ними згоден. Але... — кіт стрельнув у мене зеленими очима. — Ніде не сказано, що представникам чоловічої половини не можна ночувати на жіночій.
Я хихикнула, спостерігаючи, як друг невдоволено вишкірив зуби.
— Но-но-но. Я тобі похихочу. Тільки посмій до весілля — особисто шкуру спущу, — миттєво озвірів Сніпі.
І я вірила.
Бо з вигляду милий і безневинний котик за секунду перетворювався на щось неймовірно зле, кровожерливе й магічно обдароване, якщо вважав, що я в небезпеці.
І випробовувати це «щось» на собі я не хотіла.
— Я тебе почула, — завірила я друга.
— Четверте правило торочило про необхідність дотримуватись режиму й обов’язково носити форму. Усе інше — якась несусвітня беліберда, — сказав котик і, завершивши розповідь, сів посеред кімнати, дивлячись на мене.
— Усе почула, усвідомила й запам’ятала, — серйозно відповіла я.
— Це правильно. Це по-відьомськи, — похвалив він і широко позіхнув. — Раз із найважливішими справами я вже впорався, то пора й відпочити.
Сніпі швидко перебіг до ліжка й, вмостившись, майже миттєво заснув.
Подивившись на це дійство й зиркнувши у вікно, я побачила темне зоряне небо.
— От і скінчився день, — тихо прошепотіла я.
Взявши чистий рушник із шафи, поплелась до ванної кімнати.
Краще лягти раніше.
Завтра буде важкий день.